"Iван Пiльгук. Дуби шумлять (Укр.)" - читать интересную книгу автора

он як. Теж прагну сво║ становище використати для громадських справ... -
Змiнивши тон розмови, Iван Якович вiв далi: - Цього року спалахнула вiйна
на Балканах. Повстали болгари проти турецького ярма, серби вступили у
вiйну з Туреччиною...

- Все це менi вiдомо з преси.
- Але ║ й невiдоме. Михайло Старицький з сво┐ми товаришами розгорнув
збирання пожертв на користь Сербського Червоного Хреста. З цi║ю
благодiйною метою вiн видав у Ки║вi книгу, на яку не встигли накласти
заборону. ┐┐ треба негайно розповсюдити, - Iван Якович витяг з паки книгу
й поклав на стiл. На обкладинцi значилось:
"СЕРБСЬКI НАРОДНI ДУМИ I ПIСНI
Переложив М. Старицький
Посвящаю мо║му щирому друговi i товаришевi
Михайлу Петровичу Драгоманову.
1876"
Панас Якович почав похапцем гортати сторiнки книги.
- Переклад укра┐нською мовою - це значна подiя. Передай подяку
Михайловi Петровичу. Вiн здатний на смiливi вчинки. Рух допомоги
балканським слов'янам всiляко будемо пiдтримувати.
- к вiдомостi, що на Балканах розгорнеться велика вiйна з участю
росiйського вiйська. Багато ║ охочих добровiльно йти допомагати повсталим
слов'янам.

- Це знаменно. Коли людина сприя║ визволенню iншого народу, то вона
вiрить i в розквiт свого власного.
- Про це можна багато говорити. Але я мушу завтра повернутися до Ки║ва.

- До Кременчука по┐демо разом. Конче менi треба за┐хати в Кобеняки.
Водночас маю зустрiтися з колишнiми учасниками нашо┐ "Унi┐". Хоч вона
розгромлена, але паростки ще не вмерли. Вiзьму з собою "Сербськi народнi
думи i пiснi".

- А цей рукопис я повезу до Ки║ва, - Iван Якович перегортав сторiнки
повiстi "Лихi люди". - Вразливо ти пишеш i смiливо. В той час, коли
посилились по всiй кра┐нi арешти, ти в сво┐й повiстi розкрива║ш дверi
казематiв, показу║ш нескоримих людей... Бачу, що в тебе тут дiють усе
чоловiки. Для рiзноманiтностi належало б вивести якусь жiнку. Це б
вiдповiдало правдi.
Слова брата вразили Панаса Яковича.
- Це окрема тема, яка мене найбiльш непоко┐ть.

Частина друга_
НА ТЕРЕЗАХ СУМЛIННЯ Й ПРИСТРАСТI_
Тiльки через рiк пiсля видання потрапила до рук Панаса Яковича повiсть
"Лихi люди". Тепер вiн розглядав ┐┐ разом з прибулим до Полтави Дмитром
Пильчиковим. На обкладинцi читали:

"громада
Укра┐нська часопись,