"Всеволод Нестайко. Тореадори з Васюкiвки (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Треба, щоб усi про нас так говорили. Треба, щоб слава про нас гримiла
на всю Васюкiвку, як радiо на Перше травня.
- Треба, - погоджувавсь я.
I Ява весь час вигадував рiзнi штуки-викаблуки заради нашо┐ слави.
Отож ми з ним пiймали в лiсi пугутькало i випустили в клубi пiд час
лекцi┐ на тему "Виховання дiтей у сiм'┐". Лектор упав з трибуни i вилив
собi на голову графин з водою.
А старi дiдовi пiдштаники на телевiзiйну антену над клубом, дума║те,
хто повiсив? Ми, звичайно.
А то якось влiтку Ява сказав:
- Давай влашту║мо бiй бикiв.
- Га? - не вiдразу второпав я.
- Ти пам'ята║ш, ми в клубi закордонне кiно дивилися "Тореадор"?
- Ага... То й що?
- Пам'ята║ш, на аренi розлючений бик, а тут дядько у капелюсi, з
гинджалом, перед ним танцю║.
- Так-так-так...
- А потiм - рраз! Бик - беркиць! I оплески.
- Ага. Здорово... Але це ж убивати треба. Хто ж нам дозволить убивати
поголiв'я?
- Тю, дурний! Убивати! Що це тобi - м'ясозаготiвля, чи що. Це ж
видовище. На стадiонi. Вродi футбола. Головне тут - красиво вимахувати
червоною плахтою i ловко вивертатися, щоб рогом не зачепило. Ти ж бачив.
Тореадори - це найсмiливiшi геро┐ i ловкачi. Головне тут - тренування i
спритнiсть. Розумi║ш? Уперше в iсторi┐ Васюкiвки - бiй бикiв. Тореадор
Iван Рень i тореадор Павло Завгороднiй! Гостi з'┐жджаються з усi║┐
Укра┐ни. Трансляцiя по радiо i по телевiзору. Навiть у Жмеринцi видно
буде.
Я посмiхнувся. Це було здорово. По радiо, по телевiзору i взагалi...
Ми повмощувались зручнiше i почали обговорювати подробицi. Насамперед -
бик. Кандидатура колгоспного бугая Петьки була вiдхилена одразу. То таке
страшнюче мурмило, що його навiть сам зоотехнiк Iван Свиридович бо┐ться.
Очi - наче тракторнi фари. Землю гребе ногами, як екскаватор.
Цього лiта один дачник мало не вмер з переляку. Лежав на вигонi
голий-голiсiнький - загоряв. Голова пiд парасолькою, все iнше на сонцi. I
раптом - Петька. Дачник як рвоне. Бугай за ним. Дачник товстий, з
черевцем. Бачить - не втече. А тут телеграфний стовп на дорозi. Як той
дачник на стовп видряпався - досi невiдомо. Але факт - пiвдня загоряв на
iзоляторах, тримаючись за дроти, аж поки не пiд'┐хав комбайнер Микола на
комбайнi i не зняв його. Дачник штани надiв i одразу на станцiю: додому
┐хать.
Нi, хай з буга║м Петькою вороги нашi б'ються.
Другою кандидатурою був цап Жора. Це я його кандидатуру висунув, щоб
помститися. Дуже менi противний був цап Жора, бо з'┐в мою сорочку, колися
у калабанi купався.
Але Ява мене не пiдтримав.
- Нi, - сказав вiн, - Жора дуже балакучий. Весь час мекекече. Ми й
оплескiв не почу║мо. I йдеться про бiй бикiв, а не цапiв. Треба, щоб було
щось бичаче, коров'яче щось - велике i крутороге.
- Коров'яче? - кажу. - Слухай, то, може, узяти просто корову? Бо, крiм