"Всеволод Нестайко. Тореадори з Васюкiвки (Укр.)" - читать интересную книгу автора - Треба, щоб усi про нас так говорили. Треба, щоб слава про нас гримiла
на всю Васюкiвку, як радiо на Перше травня. - Треба, - погоджувавсь я. I Ява весь час вигадував рiзнi штуки-викаблуки заради нашо┐ слави. Отож ми з ним пiймали в лiсi пугутькало i випустили в клубi пiд час лекцi┐ на тему "Виховання дiтей у сiм'┐". Лектор упав з трибуни i вилив собi на голову графин з водою. А старi дiдовi пiдштаники на телевiзiйну антену над клубом, дума║те, хто повiсив? Ми, звичайно. А то якось влiтку Ява сказав: - Давай влашту║мо бiй бикiв. - Га? - не вiдразу второпав я. - Ти пам'ята║ш, ми в клубi закордонне кiно дивилися "Тореадор"? - Ага... То й що? - Пам'ята║ш, на аренi розлючений бик, а тут дядько у капелюсi, з гинджалом, перед ним танцю║. - Так-так-так... - А потiм - рраз! Бик - беркиць! I оплески. - Ага. Здорово... Але це ж убивати треба. Хто ж нам дозволить убивати поголiв'я? - Тю, дурний! Убивати! Що це тобi - м'ясозаготiвля, чи що. Це ж видовище. На стадiонi. Вродi футбола. Головне тут - красиво вимахувати червоною плахтою i ловко вивертатися, щоб рогом не зачепило. Ти ж бачив. Тореадори - це найсмiливiшi геро┐ i ловкачi. Головне тут - тренування i спритнiсть. Розумi║ш? Уперше в iсторi┐ Васюкiвки - бiй бикiв. Тореадор Укра┐ни. Трансляцiя по радiо i по телевiзору. Навiть у Жмеринцi видно буде. Я посмiхнувся. Це було здорово. По радiо, по телевiзору i взагалi... Ми повмощувались зручнiше i почали обговорювати подробицi. Насамперед - бик. Кандидатура колгоспного бугая Петьки була вiдхилена одразу. То таке страшнюче мурмило, що його навiть сам зоотехнiк Iван Свиридович бо┐ться. Очi - наче тракторнi фари. Землю гребе ногами, як екскаватор. Цього лiта один дачник мало не вмер з переляку. Лежав на вигонi голий-голiсiнький - загоряв. Голова пiд парасолькою, все iнше на сонцi. I раптом - Петька. Дачник як рвоне. Бугай за ним. Дачник товстий, з черевцем. Бачить - не втече. А тут телеграфний стовп на дорозi. Як той дачник на стовп видряпався - досi невiдомо. Але факт - пiвдня загоряв на iзоляторах, тримаючись за дроти, аж поки не пiд'┐хав комбайнер Микола на комбайнi i не зняв його. Дачник штани надiв i одразу на станцiю: додому ┐хать. Нi, хай з буга║м Петькою вороги нашi б'ються. Другою кандидатурою був цап Жора. Це я його кандидатуру висунув, щоб помститися. Дуже менi противний був цап Жора, бо з'┐в мою сорочку, колися у калабанi купався. Але Ява мене не пiдтримав. - Нi, - сказав вiн, - Жора дуже балакучий. Весь час мекекече. Ми й оплескiв не почу║мо. I йдеться про бiй бикiв, а не цапiв. Треба, щоб було щось бичаче, коров'яче щось - велике i крутороге. - Коров'яче? - кажу. - Слухай, то, може, узяти просто корову? Бо, крiм |
|
|