"Iван Нечуй-Левицький. Афонський пройдисвiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Отець Палладiй заповiстив i йому Копронiдоса.
"Спливаються осятри до купи! - подумав Копронiдос. - Сам бог неначе
жене ┐х бовтом в мою мережу; випала добра година познайомиться з багатшими
ченцями".

Ченцi збиралися до отця Палладiя, щоб побалакать до обiду та й по чарцi
в компанi┐ випити перед ┐жею, бо вiльного часу в ┐х було так багацько, що
вони не знали, де дiтись з нудьги. Отець Тарасiй, бадьористий та жвавий,
як москаль, перейшов через келiю, задравши голову вгору. Клобук стримiв на
його головi, неначе великий кiвер на солдатовi за часiв Миколи I. Три
кiнцi чорно┐ намiтки клобука метлялись на спинi, як метляються на вiтpi
стрiчки в дiвчат. Tapaciй аж вiтер погнав по хатi сво║ю широкою рясою.
Тоненькi, позлiплюванi, неначе котами позасмоктуванi кiски отця кремi┐
трохи заколивались, мов пейси.
- Наш знайомий добродiй, Христофор Хрисанфович, жертву║ новi покрiвцi
на анало┐ перед чудовним образом, - почав отець Палладiй, обертаючись до
нового гостя.

- Спасибi, спасибi! Спаси вас, господи! Пiде за душу й за cпaciння. Ви
купець чи прикажчик? - спитав у Копронiдоса отець Тарасiй.
- Купець. Держу магазин на Хрещатику, - одповiв Копронiдос.
- 3 бакалiями чи з винами? - спитав отець Тарасiй, бо найбiльше любив
такi магазини.
- 3 тютюном, - промовив Копронiдос.
- I то добра рiч; але якби з винами, то було б краще. Це смачний крам,
а ченцям не можна вживать курива, - сказав отець Тарасiй i навiщось
облизав свою широку спiдню губу, висолопивши широкого червоного язика.
Отець Iсакiй спустив очi додолу. Отець кремiя почав швидко перебирати
пальцями зерна чоток.
- Думаю завести магазин i з винами; маю агентiв од значних виноградарiв
в Грецi┐. Менi зда║ться, що торг винами тутечки пiшов би непогано, -
сказав Копронiдос.

- Як будете заводити магазин з винами; то заводьте недалечко од нашого
монастиря, - сказав отець Тарасiй, - бо, зна║те, часом при┐дуть з сiл
гостi, то буде недалеко посилать.
- Для братi┐ ж по чину монастирському положено в великi свята по
красовулi вина, - сказав Копронiдос.
- В нашому монacтиpi й красовулi дають не знають якi, нема чим горла
помочити, - сказав отець Тарасiй, - ковтнеш, як муху, i незчу║шся. От
красовулi од добродiйних приносин - то зовсiм iнша рiч.
- Були приносини колись - то од боляр та од боляринь, - несмiливо почав
отець Iсакiй, - а тепер...
- Та боляри тепер щось скапцанiли! - перебив його отець Тарасiй.

- А боляринi кинулись на су║ту; тiльки й знають тi золотi зап'ястя та
ожерелiя... а до монастирiв... - знов почав отець Iсакiй, очевидячки, дуже
сердитий на скупих боляринь.
- Боляринi тепер тiльки й знають, що натирати ланiти червоними