"Iван Нечуй-Левицький. Афонський пройдисвiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

пляшки й вирячив низькi очi на квиток. Двi пасмi тоненьких кiсок звiсились
униз i коливались, злiпленi докупи, неначе ┐х кiт позасмоктував.

- А я до вас маю маленьке-маленьке дiльце... - сказав Копронiдос.

- Яке дiльце? - спитав кремiя й одкинув голову назад, i вирiвнявся на
стiльцi.

- У вас, чорноризцiв, грошi валяються в скринях без усяко┐ користi,
вибачайте, як черепки на смiтнику. Чом пак ви не одда║те ┐х на проценти?
Чом би вам не позичити будлi-якому купцевi, от хоч би й менi? Я вам
заплачу великий процент, бо купцям треба не покладного, а летючого
капiталу, щоб обертався швидко, як оберта║ться земля кругом сонця.
- У мене нема грошей. Хто вам сказав, що в мене ║ грошi? - перебив його
кремiя i вп'явся сердитими маленькими очима в лице Копронiдосовi, мов
роздратований ужака.
Копронiдос погладив бороду й хитро, хитро й смиренно наче заглядав в
очi кремi║вi.

- Менi нiхто не казав, що в вас ║ грошi, але я побував у багатьох
монастирях...

- В мене нема грошей! - стиснув тоненьким голосом кремiя.
- Я дав би великий процент. Я купець, вiдомий у Ки║вi, маю магазин...
дам вам вексель, запишу вам у заставу свiй магазин. От i отець Палладiй
позичив менi грошi за тридцять п'ять процентiв. Я дам вам п'ятдесят.
кремiя слухав вважливо, насторочивши вуха.
- От ви ма║те, нехай буде, тисячу; через рiк ви вже матимете пiвтисячi
карбованцiв дурнiсiнько. Самi грошi прийдуть до вас у келiю.
- А через два роки буде тисяча? - спитав кремiя, неначе писнув.

- А через три- пiвтори тисячi буде в вас!! - пiдняв i собi голос
Копронiдос. кремiя похилив голову, погладив тонку та рiденьку борiдку й
задумався.

- То як же буде, отче кремi║? - спитався Копронiдос.
"Палладiй позичив йому грошi... а вiн зна║ мир, хазяйнував, вiн чоловiк
досвiдчений в цих мирських справах, чоловiк з розумом, вчений... Але, але
шкода випускати з рук грошi... Як-таки так! Грошi лежать у мене в
схованцi, а то вiзьми та й оддай ┐х комусь..." - думав кремiя.
- Нi, нiяк не буде! У мене нема грошей! - знов писнув кремiя. "Спитати
б Палладiя?.. - подумав кремiя. - Але це все одно, що признатись, що в
мене ║ грошi. А Палладiй лепетливий на язик, скаже ще комусь, а хтось
довiда║ться та видере вiкно, задушить мене i вкраде мо┐ грошi..." - думав
мовчки отець кремiя.

- Коли хочете, я вам заплачу за перший мiсяць проценти зараз... та ще й
червiнцями, - сказав Копронiдос.
Вiн витяг з кишенi капшук i висипав на стiл шiсть червiнцiв. Червiнцi
засяли на скатертi. кремiя поглядав на ┐х, як кiт на сало.