"Iван Нечуй-Левицький. Афонський пройдисвiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

ядущих".
Раз Копродонiс запросив до себе самого отця Палладiя. За ча║м вiн почав
з ним таку розмову:
- Зна║те що, отче Палладiю! От чорноризцi мають покладнi грошi й
держать ┐х дурнiсiнько пiд спудом, в скринях. Грошi дурно лежать, дармують
i не дають нiяко┐ користi, нi навiть процентiв. Це дiло не практичне:
треба робити так, щоб грошi плодили грошi.
- Воно й справдi так... - обiзвався Палладiй. - Але де ж нам,
чорноризцям, вести мирськi грошовi справи? Ми в монастирi, а не в мирi...
- То давайте грошi на позичку купцям! Грошi вернуться додому, ще й
принесуть у скриню проценти. Хто ма║ корови, той ма║ молоко й телята; а у
вас нiби корови недiйнi, ялiвки, без молока й без телят... - сказав
Копронiдос.

- Гм... це правду ви кажете... непогане дiло... - муркнув отець
Палладiй i задумався.
- А скiльки процентiв дали б купцi, примiром? - спитав отець Палладiй.

- Дали б сорок або принаймнi тридцять на сто, а може, й бiльше, -
сказав Копронiдос, - це, бачте, залежиться од умови та й од купця.

- Непогане дiло. Треба б собi i мебiль шовком оббить... i перськi
килими новi купити... бо почуваю, що в повiтрi висить вже архiмандрича
митра над мо║ю головою... Та й дочкам треба б послати трохи, бо вони
сiм'янистi обидвi i в ┐х дiтей купа. Та треба грошей на наливки... та на
вина... на вiтання значних гостей, не таких, як Iсакiй швець чи кравець...
- сказав отець Палладiй, i спокуса заворушилась в його головi.
- Авжеж! Як пiдете вгору високо, то й грошi повиннi йти вгору.

- А чи знайдуться ж такi купцi, багатi, чеснi й певнi позичники? Чи
можна ┐м йняти вiри? Грошi - ласа рiч, а мир любить грошi. Люди люблять
позичать i не люблять оддавать, - сказав отець Палладiй.
- Знайдуться певнi й благонадiйнi позичники. От хоч би й я! I я ладен
платить вам тридцять п'ять процентiв на рiк! Дам вам вексель, завiрю його
в нотарiуса. А коли хочете, запишу в заставу для забезпечностi й свiй
магазин. Банк не дасть вам таких процентiв, - сказав Копронiдос, -
спробуйте на рiк, а не сподоба║ться вам, я верну вам капiтал з процентами.
А грошi вам здадуться. Дасть бог, швидко будете архiмандритом... а потiм i
архi║ре║м...
Отець Палладiй довго думав та мiркував, гладячи розкiшну бороду.
Перспектива архiмандрично┐ обстави: дорога мебiль, перськi килими, шовковi
та оксамитовi ряси, золотi дорогi митри, обсипанi дорогими дiамантами, -
все це дуже надило й манило його. Вiн любив блиск, розкiш i жадав багато┐,
естетично┐ церковно-аристократично┐ обстави.
"За три тисячi в один рiк матиму процентiв бiльше тисячi карбованцiв...
Гм... Дадуть архiмандричу митру, то справдi здадуться... справлю дорогу
митру з золотим полем, звелю обсипати дорогими дiамантами; хрестик зверху
на митрi треба б зробити з брильянтiв. Справлю таку митру, яко┐ нема й в
архi║ре┐в. Я люблю, як митра ся║... та ще як вдарить сонце в вiкно, то
блиск по митрi аж перелива║ться, аж бiга║ смугами, а найбiльше тодi, як