"Iван Нечуй-Левицький. Афонський пройдисвiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

й тiльки крутила пальцем кругом пальця, неначе пряла. Тарасiй витрiщав на
не┐ очi й осмiхався, показуючи широкi зуби, неначе лопатнi. Посидiвши
трохи, Мелетiя встала й вийшла, хитаючись на ходi, як годована качка.
"Ну, цей чорноризець ласий i до поросятини, i до чорних брiв..." -
подумав Копронiдос i намотав собi на вус.
- Ой, час у монастир! - аж гукнув на всю свiтлицю отець Палладiй. -
Швидко замкнуть браму.
I вiн обперся лiктем об локiтник канапи й насилу пiдвiв сво║ важке сите
тiло. Ченцi наче по командi пiдвелися з мiсцiв, перехрестились до образiв,
подякували хазя┐новi та хазяйцi, накинули на голови клобуки, забряжчали
чотками й хапком вийшли на вулицю. Копронiдос ухопив шапку й вибiг
випроводжати ┐х. Вiн боявся, що ченцi не потраплять до брами, часом
зiб'ються з дороги й заблудять.

Прийшли до монастиря, до брами в дзвiницi. Треба було виходити на
високi сходи.

- Що це таке? Виходили з монастиря - сходи були як сходи, а теперечки
сто┐ть неначе якась гора! - мимрив Палладiй. - Як я вийду на цю гору?

- Ой, спаси нас, господи, i помилуй! Не вийду й я: такi великi схiдцi!
- сказав Iсакiй i без сорому сiв на сходах.
- Ой господи, спаси нас, грiшних! Не вилiзу й я! - сказав кремiя i,
ступивши на сходи, спiткнувся та й сiв.
Отець Тарасiй якось вилiз сам на сходи. Копронiдос повиводив попiд руки
на сходи ченцiв.
- Як же ми тепер посходимо наниз звiдсiль? Ще порозкочу║мось, як онуки,
по сходах, - бiдкався отець Палладiй.
Не встиг вiн цього промовить, як кремiя вже спiткнувся на крутих
сходах.

- Ого! Отець карлюка вже внизу! Хоч маленький, але спiшненький, -
обiзвався Тарасiй.
Копронiдос мусив брати кожного ченця пiд плечi й позводив ┐х з сходiв,
а потiм повiв по але┐, як поводатар водить слiпих старцiв.
- Як часом заманеться вам, чеснi отцi, печених ║гипетських м'ясiв та
"говяд" або чого питного, то я вам носитиму в келi┐; прикрию чим-небудь та
й принесу в хустцi, - сказав Копронiдос.
- Менi печене порося на вечерi! - сказав Палладiй.
- А менi питного чого... зна║те... спирту, рому, - обiзвався Iсакiй.

- Добре, добре! Моя Мелетiя спече i порося, i iндика, i чого схочете,
тiльки давайте грошi, - сказав Копронiдос.
- Добрий ви i богобоящий чоловiк, i до монастиря ревнивий, - сказав
отець Палладiй.
394
- Спаси вас, господи, i помилуй за добре дiло! - обiзвався Iсакiй.

- I не введи нас в iскушення! - молився отець кремiя i хотiв
перехреститись, але рука його не слухалась i не достала до чола.