"Iван Нечуй-Левицький. Афонський пройдисвiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

смаком випили разом, неначе москалi бахнули з рушниць по командi.
- Прошу, святi отцi, закушувати; от м'ясне, а от рибне. Це пирiжки з
рибою, а оце з м'ясом: хто чого хоче. В нас, в грецьких монастирях,
чорноризцi ┐дять i м'ясо. А як у нас ┐дять у монастирях м'ясо, то й вам не
rpix, - сказав Копронiдос, щоб надати смiливостi братi┐.
- Який тут rpix! - сказав отець Тарасiй i кинувся на ковбаси. - "Не
входяче в уста поганить чоловiка, а виходяче з уст".
- Та воно-то так! Нiгде правди дiти, - обiзвався отець Палладiй i
кинувся до шинки з жадобою, бо вже довго пiснюкав у монастирi. Отець
Iсакiй та кремiя, одначе, крiпились i закушували горiлку пирогами з рибою.
кремiя тiльки поглядав скоса на ковбаси. Пiсля закуски Мелетiя принесла на
полумиску здорового начиненого коропа, а пiсля коропа подала шматок
печеного поросяти з начинкою; порося було сите, пахуче, з закарцюбленим
хвостиком; вона ще й подала хрiн до його мов на великдень. Отець Тарасiй
не ждав навiть, поки його попросить хазя┐н, i кинувся на порося, як вовк
на ягницю. Отець Палладiй одкраяв i coбi добрий шматок. Iсакiй та кремiя
аж скривились i мовчки дивилися на ситеньку поросятину. Тепла пахуча пара
од поросятини страшенно дратувала в ┐х апетит.

Iсакiй понурився i аж здихнув важко.
- Отче Iсакiю? - обiзвався Тарасiй. - Поки ти зiтхатимеш, то ми усе
порося укладемо в копи. Бери мерщiй виделку та ┐ж! - сказав вiн геть-то
нецеремонно. Отець Iсакiй i справдi побачив, що Тарасiй не жарту║. Вiн
ухопив на виделку здоровий шмат поросятини й нагрiб пiвтарiлки начинки.
- Ми в гостях, а в гостях у чужих людей все одно що в дорозi, а в
дорозi i чорноризцевi можна ┐сти, що бог пошле, - сказав Iсакiй, щоб
заспоко┐ти сво║ сумлiння.
- Отче кремi║! Розрiшайте-бо! В грецьких монастирях розрiшають собi
м'ясо, i це не вважа║ться за грiх, - благав Копронiдос.
Отець кремiя кривився, морщився, довго дивився одним оком на образи, а
другим на порося.
- Та вже прочита║ш дома правило в молитвах ввечерi, то бог простить. Ми
ж не в монастирi, а в гостях i в дорозi; "грiх у мiх, а спасiння в
торбу!"- заспокоював отець Тарасiй.
Отець кремiя таки не втерпiв: одшматував прездоровий шматок поросятини,
похапцем нагрiб начинки й почав уплiтати на весь рот. В хатi стало тихо,
тiльки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали жадобнi
роти.

- От так святi чорноризцi! Грiшний мир гудимо та судимо, а порося
уплiта║мо на всi заставки та горiлочку попива║мо, - смiявся отець Тарасiй.
Порося так швидко зникло десь з полумиска, що й хазя┐н не зоглядiвся.
Пiсля поросяти пiшла чарка за чаркою. Копронiдос наливав чарки наперемiнку
то вином, то наливкою, то горiлкою. Ченцi не розбирали й лили в рот чарку
за чаркою: вони хапались, щоб часом не замкнули на нiч монастирсько┐
брами.
- Де ж раба божа Мелетiя? - спитав Тарасiй, одкинувши голову на спинку
стiльця й одсапуючи, неначе пiсля працi. Йому заманулось подивитись на
чорнi густi брови та карi очi тi║┐ раби божо┐. Копронiдос покликав
Мелетiю. Вона сiла проти Тарасiя, промовила кiлька слiв, а потiм замовкла