"Iван Нечуй-Левицький. Афонський пройдисвiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Отець кремiя знов важко зiтхнув i глянув на образи.
Тим часом Мелетiя принесла чай i поставила на столi, а до чаю подала
пухко┐ паляницi на тарiлцi. Ченцi побрали стакани й розговорились.
Копронiдос винiс до чаю пляшку рому.
Ченцi спершу трохи церемонились, прикривали зверху долонями стакани,
одмагались, вважаючи ром за грiх; але невпроханий Копронiдос силою
поналивав ┐м рому в чай. Отець Тарасiй, випивши пiвстакана чаю, без сорому
взяв пляшку, бурхнув рому в стакан i сповнив його до крис. Мелетiя
наливала й приносила стакани безперестанку. Пуншi за пуншами щезали,
неначе ченцi виливали ┐х у безодню.

Попиваючи пуншi, ченцi все судили цей грiховний мир та гудили "болярiв"
та скупих на приносини "боляринь".
- Ще тiльки й зосталось благочестя, що помiж купецтвом, - почав отець
Iсакiй, - благороднi ходять у монастирi до церкви, тiльки задля того, щоб
послухати чудову пiвчу та подивитись на церемонiю, а серце в ┐х - камiнь;
гроб одчинений- гортань ┐х.
- Паничi ходять до церкви, щоб моргать на паннiв, а не молитись, -
обiзвався отец Тарасiй з смiхом.
- Ой правда, правда! - знов обiзвався Копронiдос, ще й важко, але якось
роблено зiтхнув.
- Грiх твориться в храмi: не стоять на службi благообразно,
осклабляються устами, - додав кремiя.
- А говiють - тiльки в рот вiють, - додав Тарасiй i влив у рот трохи не
пiвстакана пуншу, захлинувся й став кашляти, навiть чмихать.
- Кажуть, що в Петербурзi якийсь болярин завiв нову вiру; сам
проповiду║ в сво┐х позлащенних чертогах, а боляринi грають на органах чи
на фортеп'янi та спiвають, та козлогласують. Ой, господи, спаси нас! -
сказав Iсакiй.

- Кажуть, що цар звелiв тому ║ресiарховi ви┐хати з Петербурга. А вiй i
каже: скажiть царевi, що ви┐ду з города разом i воднораз, в одну годину,
на чотирьох заставах. Ото цар звелiв стерегти, застави, i з усiх чотирьох
застав в одну й ту саму хвилину ви┐хав той ║ресiарх i по┐хав за границю на
теплi води, - промовив авторитетно отець кремiя.
- Ото, скажiть! Такi чуда, як i на Афонi, - обiзвався Копронiдос.

- Не так-бо було! То Пашков, великий багатир, завiв нову вipy в
Петербурзi. А ви, отче кpeмi║, мiша║те одне з другим. То колись були
масони в Петербурзi, що накладали з чертами, - сказав iронiчно отець
Палладiй, обертаючись до кремi┐, як до непросвiченого простого селянина.
- Су║та настала на свiтi. Мир загруз i бабля║ться у гpixax, як свиня в
барлозi, - далi тяг свiй плач отець кремiя.
- А! Враг його бери! Нам байдуже! - сказав отець Tapaciй, виливаючи в
рот пунш.

Пiсля чаю та пуншiв Мелетiя застелила стiл скатертиною, принесла двi
тарiлки пирогiв, поставила тарiлки з шинкою, ковбасами, оселедцями, iкрою
та сиром. За пирогами та закускою з'явились на столi пляшки з горiлкою,
наливкою та винами. Копронiдос налив ченцям по чарцi горiлки. Ченцi з