"Iван Нечуй-Левицький. Афонський пройдисвiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

отець Iсакiй.

- Наче в храмi, - обiзвався отець кремiя i навiщось перехрестився.

- В мене багато святощiв з крусалима, - сказав Копронiдос, - ви, святi
отцi, зна║тесь на тому: от вода з свято┐ рiки Йордану. - Копронiдос устав,
пiшов у куток до столика, взяв кiлька пляшечок з водою й подав ченцям.
Ченцi забрали в руки пляшечки, повертiли ┐х у руках i поставили на стiл.
А оце камiнцi з Вiфлi║мського вертепу, - сказав Копронiдос, взявши в
руку кiлька камiнцiв. Вiн перехрестився, поцiлував камiнцi й подав
Iсакi║вi. Отець Iсакiй з рушливiстю узяв у руки один камiнець,
перехрестився й поцiлував. кремiя взяв у Iсакiя камiнець i, знявши клобук,
i собi перехрестився й поцiлував камiнець. Палладiй тiльки подержав у
руках камiнець, подивився й поклав на стiл. Але рушливий Тарасiй навiть не
взяв у руки тих камiнцiв, тiльки мовчки дивився на ┐х; очевидячки, вiн
ждав од Копронiдоса не камiнцiв, а чогось смачнiшого й тривнiшого.
- А оце камiнцi з-пiд свято┐ Голгофи, - сказав Копронiдос i,
поцiлувавши, вiн подав ченцям якiсь чудно┐ форми камiнцi.
Тi камiнцi бачили крусалим так само, як i Копронiдос: вiн назбирав ┐х
по берегах Росi. Ченцям вже трохи обридли тi камiнцi: вони вже ┐х не
цiлували, а тiльки подержали в руках та й поклали.
- Були в крусалимi? Бачили гроб господнiй. Голгофу? - спитав у
Копронiдоса Iсакiй.

- Сподобив господь, сподобив! Бачив усi святi мiсця, - одповiв
Копронiдос.

- Ой господи! Спаси й помилуй нас! - обiзвався кремiя. - Красно там,
дивно й велелiпно?
- Красно й дивно! Бачив я й Голгофу, гроб господнiй, чув, як душi
грiшникiв плачуть i скрегочуть зубами. к там у стiнi в великiй церквi
дiрка, вона йде пiд землю просто в саме пекло. Як притулиш вухо, то й чу║ш
i крик, i галас, i стукiт, i гуркiт, i клекiт, i скрегiт зубiв, - сказав
Копронiдос.

Отець Iсакiй важко зiтхнув i перехрестився. Вiн був з простих селян i
йняв вiри тим побрехенькам та теревеням Копронiдоса, бо вже це чув од
людей-прочан, що мандрували на прощу в крусалим.
- Ой господи! Спаси нас i помилуй, - промовив вiн тихо.
- А проти великодня на утренi святий огонь сходить з неба. Патрiарх
входить у печеру до гробу господнього з пучком незасвiчених свiчок i
молиться. Огонь спада║ з неба, i самi свiчi запалюються, - теревенив далi
Копронiдос.

- Дивнi дiла тво┐, господи, - сказав кремiя й перехрестився.

- А оце пальмовi гiлки, посвяченi в ║русалимському храмi на вербу; це
там такi нiби верби, - сказав Копронiдос i подав одну гiлку отцевi
Палладi║вi. Отець Палладiй узяв гiлку, подивився, понюхав i поклав на
столi. Пiсля його понюхали гiлку й другi ченцi.