"Богдан Лепкий. Мазепа (Укр.)" - читать интересную книгу автора

"Золото - не чоловiк!"
"А син?"
"Яблуко вiд яблунi недалеко паде. Молодий Чуйкевич у свого батька
вдався".
"Гадаю, що в нього ще бiльше характеру, нiж у батька. Подумайте лише.
Цей парубок закохався у Кочубе║ву Мотрю, ну, як чорт у вербу".
"Добра менi верба, Кочубе║ва Мотря! Це ж найпишнiша троянда, пане
товаришу!" - зауважив Орлик.
"Для тебе, генеральний писаре, бо ти, хоч свою гарну жiнку ма║ш, але й
на iнших не вiд того, щоб глипнути оком. Звичайно - молодий. А менi вже не
до жiнок. Отож, кажу, закохався Чуйкевич у Мотрю, Мотря до гетьмана
втекла, а вiн ┐┐ у гетьмана сторожив, для нього. Погадайте, яка це
вiрнiсть!"
"Бувають ще характернi люди на нашiй Укра┐нi".
"Укра┐на буйна, а на нiй усяке квiття процвiта║".
"Але будяччя найбуйнiше буя║!"
"Звичайно - степ. Та ми вiдбiга║мо вiд речi. Про молодого Чуйкевича
мова. Чую, вiн тепер знову до Мотрi свата║ться".
"Говорять".
"Кажуть, нiбито Кочубей i старий Чуйкевич уже й гетьмана просили, щоб
┐м дiтей повiнчати дозволив".
"А гетьман що?"
"Викручу║ться,- прошептав Горленко.Кортять Мошка гуглi",- i старшини
стали голосно смiятися.
"Такий старий, а на жiночу вроду -пес".
"Тут не в старостi дiло, а в комплекцi┐. Тако┐ комплекцi┐ наш гетьман i
- годi".
"Але що йому не наскучать тi юбки?"
"Доброму козаковi гостра шабля i гарна юбка не наскучать нiколи. Шабля
на вiйнi, а юбка дома, от воно як!"
Апостол крутив свiй дивно закоцюрблений вус.
"Та що ви його так крутите, пане товаришу, як Мошко пейси?" - жартував
Ломиковський, а Горленко вiдповiв:
"Товариш Данило, бачите, кiнець вуса такий гачок чiпа║, щоб на нього
жiнок ловить".
"Як риб на вудку".
Апостол розплющив око, зморщив над ним чоло i вiдповiв:
"Тво║┐, товаришу, не зловлю. Не бiйся?"
"Тс!.."
На порозi появився Кендз║ровський, цитьнув i нараз вискочив на двiр.
"Гетьман iз во║нно┐ ради верта║!"
Полковники попричiсували пальцями чуприни, поправили пояси, файки
повитрушували i поховали.
"Та й накурили ж ми в тiй хатi".
"Нiби архi║рей у церквi накадив".
Орлик вiдчинив вiкно i здалеку побачив гетьмана, котрому назустрiч бiг
Кендз║ровський.

* * *
Орлик знав гетьмана, як тiльки можна було його милiсть знати. Вгадував,