"Богдан Лепкий. Мазепа (Укр.)" - читать интересную книгу автора

на тiй радi?"
"Звiдки я, вашi милостi, чути маю. Дверi позамиканi наглухо, скрiзь
варти, туди й миш не пересунеться".
"От, як москалi вмiють секретнi ради тримати!"- зауважив хтось.
"То правда, а ми свобiдний народ i не любимо секретiв. Що на серцi, те
й на язицi".
"Бiжимо з язиками, чи треба, чи не треба".
"Але як же там, пане Кендз║ровський, не чув, коли гетьман поверне?"
"Кажу милостям вашим, нiчого я не чув, i сам прийшов подивитися, чи не
повернувся вже ясновельможний, бо звiдси до царського постою недалеко.
Пiду назустрiч".
"Iди, йди, небоже. А якщо гетьмана зазриш, так i нас iсповiсти".
I Кендз║ровський пiшов.
Ломиковський потягнувся i позiхнув на всю губу: "пй-Богу, вже менi того
всього забагато!"
"А менi обiдати хочеться,- сказав, утираючи губи, полковник Танський.-
Тепер, як тут говорять, загальниця. Пощо ма║ чоловiк себе морити?"
"На гетьмана з обiдом чека║мо".
"Може, вiн у царя обiдатиме".
"А мабуть. Якщо рада затягнулася так довго, то цар сво┐х радних на обiд
запросить. Iду я. У мене тут i знайомi ║. Хоч медку поп'ю. Тутешнi люди
вмiють добрi меди ситити".
I Танський вийшов.
Ломиковський знову протягнувся, аж крiсло затрiщало, i позiхнув вiд
вуха до вуха.
"Не люблю я цього Танського",сказав.
"А це чому?"
"От так, не люблю, та й годi! Непевний вiн для мене чоловiк. Нiколи
тобi не подивиться в очi, як кiт".
"Щось нiби Кочубей".
"А гада║те, панове, що Кочубей певний?"
"Хто його зна║, чи певний вiн, чи нi, а грiха на совiсть не треба
брати,- зауважив Орлик.- Щодо Танського, то гадаю, що вiн, як
компанiйський полковник..."
"Компанiйський, охочекомонний чи сердюцький - один чорт. Тут не в ранзi
дiло, а в людинi",- замiтив прилуцький полковник Горленко. Вiн
недолюблював тих нових формацiй i, хоч як був прихильний до Мазепи, криво
дивився на тих всiляких попридумуваних ним старшин. Взагалi генеральнi
старшини i полковники старих, справжнiх, козацьких полкiв тримали себе за
щось окреме.
"Молоде вино вишумiти мусить. Так i тi новi гетьманськi полковники поки
не вишумлять, то з серцем до них не пiдходи".
Критикували однi других, аж до Кочубея дiйшли.
"А цей же що? Старий гетьманський товариш. Яму пiд Самойловичем копав,
а тепер, мабуть, пiд Мазепою гребе".
Апостол боронив свого свата. Не такий-то вiн небезпечний. От, звичайно,
бiда, коли жiнка чоловiком нiби швець шкурою крутить.
"Нi, нi, пане товаришу, не борони ти генерального судцi. Побачиш, вiн
колись ще таку штуку затi║, що всiм одне горе вийде",- обстоював Горленко.
"Наш судень Чуйкевич куди краща людина".