"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

Вiн так зi мною гомонить,
як татко мiй, бува.
Його трамвай бiжить-дзвенить
маршрутом тридцять "А".
Серед мiста я гукаю:
- Годi, дядечку, стоять!
Бо на жовтому трамваї
всюди першi проїздять.
Тодi смiється дядьо Гнавк,
як татко мiй, бува.
А сам веде собi трамвай
маршрутом тридцять "А".
Торохчу, мов талалайка,
що аж дядечко притих:
- Чом це, дядю, ваш трамвайко
щозупинки чмих та чмих?
Тодi смiється дядьо Гнавк,
як татко мiй, бува.
А сам веде собi трамвай
маршрутом тридцять "А".
Оце б їхати i їхать
цiлий день i цiлий вiк.
Що за втiха, що за втiха,
що за милий чоловiк!
Вiн так зi мною гомонить,
як татко мiй, бува.
Його трамвай бiжить-дзвенить
маршрутом тридцять "А".

Поїздка з дядечком Гнавком маршрутом 30-А - то бiльша частина дороги до
бабунi. Далi - дуже просто. Там, де висить табличка з написом "Переходити
луг заборонено!", Флорентiна перестрибує канаву, потiм звертає навпрошки
через луг i мчить уздовж металевої огорожi, волочачи по гратах свою сумку.
Виходить напрочуд гарна мелодiя: тррт, тррт, тррт! Аж ось де взявся
пристаркуватий собака з породи чау-чау, ще й хворий на задуху. Хотiв був
загавкати й не зумiв.
У кiнцi металевої огорожi Флорентiна звертає праворуч, мчить повз три
комунальнi будинки й завертає у дверi четвертого. На порозi збирає все, що
повипадало з сумки, i вибiгає нагору по шiстдесяти двох сходинках, гукаючи:
- Бабуню! Це я!
А бабуня вже стоїть на порозi iз щiткою в руках, щоб гарненько
почистити онуцi светрик, спiдничку, а передусiм черевики.
Зрештою Флорентiна вскакує в коридорчик, а звiдти на кухню й вiтається
з линючим котом Костянтином.
Минає кiлька хвилин, i ось уже бабуня пригощає онуку чашкою какао,
пирогом з яблуками та з горiхами i розповiдає їй нову бувальщину про шевця
Шiнкеля.
Що Флорентiна думає про свою бабуню, теж довiдуємося з її повного
зiбрання творiв на тому ж пакувальному паперi, її римована думка про бабуню
звучить так: