"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

Коли на виходi вона помiтила, що з-пiд лiкаревого пiджака виглядає край
сорочки, то мовила, хихикаючи й хлипаючи водночас:
- Пане лiкарю, он у вас виглядає краєчок сорочки. Треба її запхати в
штани.
- Пррравду кажуть: хто спiшить, той людей смiшить, - вiдповiв поважно
лiкар i поправив свiй одяг.
Уже в дверях вiн оглянувся ще раз, пiдняв догори вказiвний палець i
мовив:
- Кррров, панно Рррайбiсль, це вам не пррросто рррiдина! Давнi гррреки,
що були люди вельми рррозумнi, подiляли людськi темперраменти за складом
кррровi. Флорррентiна належить до грррупи холеррикiвсангвiнiкiв. Мабуть,
коли вона здорррова, то трррiшки жвавенька.
- О, далебi не трiшки, - пiдкинув пан Шульце-Нойберг.
- Отож, я маю рррацiю, - задоволене пiдсумував лiкар Бойтельбах.
Тодi сказав крамарцi, як лiкувати хвору, спитав, чи звiстили батькiв,
пообiцяв навiдатися наступного дня й нарештi поїхав машиною Шульце-Нойберга
в Айнед.
Нiч була ясна, зоряна.
Панi Шульце-Нойберг теж поїхала з ними. Вона сказала, що тепер однаково
не засне.
Крамарка до свiту сидiла край лiжка Флорентiни, тримала дiвчинку за
здорову руку й стерегла її неспокiйний сон. Сама Флорентiна аж трохи згодом
дiзналася, що дiялось тiєї ночi.
Але ця подiя, мабуть, глибоко запала в її пам'ять, бо на пакувальному
паперi пiд матрацом є вiрш, що його вона склала, як одужала. Вiн свiдчить,
яке враження справила на неї чуйнiсть друзiв.
Давайте послухаємо цей вiрш.

ПIСНЯ ПРО ТЕ, ЯК ВОНО БУТИ ХВОРОЮ

Коли хворий - щось верзеться,
сил немає, просто жах,
всяке марення прядеться, -
каже лiкар Бойтельбах.
Коли хворий, всi це знають,
лежма в лiжечку лежиш,
а вгорi коти лiтають,
ти мов спиш i мов не спиш.
Коли хворий, пiт проймає,
у колiнах круть та круть,
i уколами шпигають,
лiки раз у раз дають.
Коли хворий, хтось у мiстi,
чи в селi, чи ще там де,
мабуть, годi й розповiсти,
скiльки друзiв вiн знайде.
Коли хворий, так i хочеш
слово приязне почуть.
А коли розплющиш очi -
твої друзi всi вже тут.