"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

крамарки була скринька, повна всiляких лiкiв, а по-друге, лiкар рiвно за
пiвгодини дiстався до Тафернвiза. Зараз же за ним приїхав i пан
Шульце-Нойберг.
Роза Райбiсль скрiзь у будинку повмикала свiтло. Вона вийшла навшпиньки
назустрiч чоловiкам i сказала пошепки:
- Вона марить.
Тодi провела лiкаря до лiжка, на якому сидiла панi Шульце-Нойберг i
тримала здорову руку хворої дiвчинки.
Уже згадуваний тут лiкар Бойтельбах був чоловiк огрядний, важив мало не
два центнери, мав уже рокiв шiстдесят п'ять, але був на завидки здоровий.
Вiн говорив голосно, повагом, iз розкотистим "р", як трагiчний герой на
сценi. Цим справляв велике враження на селян.
Та цього разу вiн попервах не сказав нiчого. Змiряв пульс i
температуру, уважно оглянув долоню й усю лiву руку. I аж коли знов пiдвiвся,
то мовив:
- Це не пррравець, а натуррральне заррраження крровi!
- А натуральне зараження кровi дуже небезпечне? - спитала крамарка,
перелякано дивлячись на нього.
Лiкар вiдповiв, готуючи шприц:
- Натуррральне, люба панно, означає спррравжнє. В цьому випадку тррреба
вживати точного террмiну.
- Отже, справжнє зараження кровi, - шанобливо прошепотiла Роза
Райбiсль.
Вона хотiла спитати ще щось, але не посмiла. Та все ж таки трохи згодом
ледь чутно спитала:
- Вона одужає?
Крамарка поглинала поглядом блiденьке, загострене личко помiж подушок у
квiточки.
Очi у Флорентiни були розплющенi, але вона, мабуть, не усвiдомлювала,
що дiється навкруг неї.
Лiкар Бойтельбах вiдповiв на те ледь чутне питання бадьоро й голосно:
- Якщо ви, панно Рррайбiсль будете суворрро дотррримуватись того, що я
вам прррипишу, то все буде добррре!
Тодi лiкар звелiв панi Шульце-Нойберг мiцно тримати дiвчинку i зробив
їй укол. Крамарка вiдвернулася й заплющила очi.
Досi нiхто не дослухався, про що, марячи, говорила Флорентiна.
Тiльки як лiкар дав їй укол i перев'язав руку, вiн сiв край лiжка й
спробував повести з хворою розмову.
- Тобi потрррiбен спокiй, люба дитино, чуєш? Спокiй i спокiй!
- Мертва кицька в небi... У неї виросли крила, - мурмотiла
Флорентiна. - Вона стала летючою кицькою, а всi неживi голуби кружляють
навкруг неї... Коли я помру, теж полечу до них.
Крамарка притулила до рота хустинку. Панi Шульце-Нойберг прошепотiла
лiкаревi:
- Вона недавно знайшла була неживу кицьку, а в своєму рiдному мiстi
бачила, як виловлювали голубiв.
- Виходить, марррення мають ррреальну основу, - мовив лiкар Бойтельбах
i пiдвiвся. - То нiчого боятися.
Вiн сказав це передусiм задля крамарки, що кивала розчулено головою.
Сльози набiгали їй на очi так швидко, як смiх на уста.