"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

Качур дибає на став,
хоч од качечки вiдстав.
Луг цвiте, буяє луг, -
линуть пахощi навкруг.
Мама варить на свiй лад
маринад i шоколад.
Небилицю знай таку:
стiл купається в ставку.
Острiв став - нi верть, нi круть,
не боїться й потонуть.
Птах три днi писав листа,
але хто його вчита?
Руки зовсiм не болять,
як матусю обiймать.
Стежка вибiгла у сад,
та їй сад чомусь не рад.
Торт смакують залюбки
i дорослi й малюки.
Уве й Карi - смiхуни,
реготять усе вони.
Флорентiна теж така,
ще й, мов скiпочка, тонка.
Хмара, хмарка, хмареня -
одне одному рiдня.
Цуцик має справжнiй хист -
ворушити куций хвiст.
Чашко, чашко, вибачай,
я не буду пити чай.
Шевчик любить шевцювать,
так, як я вiршi писать.
Щука хитра, бач, яка -
не клює на черв'яка.
Юнга - хлопець хоч куди,
не посидить без води.
Я абетцi бачу край,
тож берися i читай.

Пiсля кумедної Флорентiниної абетки повернiмося знов на дачу
Шульце-Нойбергiв.
Драбина там уже давно була почеплена на завiси, намальований слоник
вигравав розкiшними свiжими барвами без жодної тобi непотрiбної цяточки, а
плакат iз жовтими картопляними галушками на голубому тлi лежав у картонному
рулонi з написом: "Рекламний вiддiл фiрми "Кнедель-Меєр", Менхгаузен,
Лебергассе, 13", хоч зараз вiднось його на пошту.
За обiдом родина розбалакалась про Флорентiну. Напередоднi вони
одержали лист. i посилку вiд її мами з озера Гарда.
Мама писала: "Я рада, що моя донька перебуває в такому спокiйному
сiльському куточку. Вона там, напевне, й сама стане спокiйнiшою".
- Нiзащо не стане! - зiтхнув пан Шульце-Нойберг. I, мов той
тафернвiзiвський селянин, докинув:- Аби вона знала!