"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

Замiсть того, щоб довго вiдгадувати, Боббi просто розгорнула пакунок.
Та побачивши, що в ньому, скрикнула:
- Боже мiй!
- Що там знов таке? - сердито спитав господар дому й пiдвiвся, щоб
побачити, що там за згорток. Та як побачив, то зблiд, застогнав i опустився
на стiлець.
- Здивувала я вас, еге ж? - вигукнула Флорентiна.
Та вiдповiв не господар, а господиня. Вона говорила повагом,
наголошуючи на кожному словi:
- Флорентiно, здохлих котiв не кладуть бiля мисок з картоплею! I
взагалi... де ти взяла оте... оте страховисько?
Флорентiна швиденько загорнула пакунок, поклала його на сервант i
сказала:
- Вона лежала посеред вулицi. А її ж треба поховати. Кожна людина
заслужила собi могилу, i кицька теж.
Навряд чи можна було їй заперечити. Того панi Шульце-Нойберг мовила так
лагiдно, як тiльки могла:
- Помий руки, дитино, й сiдай до столу.
Флорентiна помила руки, щоправда, не дуже старанно, i з неабияким
апетитом сiла до столу.
Господар дому, що, як усiм було вiдомо, любив попоїсти, цього разу не
їв нiчого. Може, то було й добре, бо Флорентiна вминала за трьох.
Пiсля обiду неживу кицьку урочисто поховали пiд кущем бузку. I
Флорентiна зараз же побiгла до Рози Райбiсль, щоб перевернути догори дном
квартиру крамарки.
Тут слiд сказати, що мiське помешкання, в якому виростала Флорентiна,
було обставлене ошатно й зi смаком.
А ще слiд сказати, що Флорентiна мала хист затишно опоряджати будь-яку
кiмнату.
Цей хист вона проявляла тепер з таким галасом i метушнею.
Флорентiна могла влетiти вихором до крамнички саме тодi, коли панi Роза
зосереджено розважувала зелене мило чи лiчила в пакунок великоднi марципани,
i засипати її новими порадами, що й куди годилося б попереставляти: шафу до
спальнi, комод у вiтальню, а скриню - в кухню.
Та крамарка спокiйнесенько лiчила далi великоднi марципани, вiдпускала
покупця i аж тодi казала:
- Зараз iду, Флорентiно!
Разом з дiвчинкою вона пересунула порожню шафу до спальнi. Потiм
Флорентiна вiдступила на кiлька крокiв, а Роза Райбiсль ще довгенько
совалася з тiєю шафою туди-сюди, поки вона стала так, як сподобалося
Флорентiнi.
До вечора вони вдвох таки наробилися i Флорентiна дiстала дозвiл
лишитися ще на годинку й вибрати самiй собi у крамничцi щось на вечерю. Вона
вибрала: сосиски, смаженi оселедцi, кiлограм слив, консервованi маслини,
великоднi марципани зi сметаною.
О пiв на дев'яту по неї зайшла товаришка Боббi, i на дачi вони ще з'їли
на десерт тарiлочку молочного супу й два копчених оселедцi.
Наступного дня Флорентiна раненько побiгла до крамарки переставити тi
меблi, що зосталися вiд учора. Все йшло як по-писаному. На дванадцяту годину
квартира була обставлена, й дiвчинка повернулася до Шульце-Нойбергiв якраз