"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

Раптом три або чотири рази пiдряд щось легенько луснуло. Наче хто
тихенько прицмокнув.
Найдивовижнiше, що на тому намальованому слоненятi враз хтозна-звiдки
взялися кольоровi цяточки, якi там не були потрiбнi.
Панi Шульце-Нойберг обдивилася пензлик, але його волоски лежали як
слiд, рiвненько один коло одного, й сходилися в тонкому кiнчику.
Та й жодна мисочка з акварельними фарбами не була перевернута.
Що за чудасiя! Та враз перед правим оком художницi в повiтрi
загойдалось щось блискуче й кругле. Тодi знов почувся тихенький луск, i на
повiку панi Шульце-Нойберг щось бризнуло.
Тепер вона пiдвела голову й побачила над собою хмарку мильних
бульбашок. Звiдкись iз стелi спускалося все бiльше тих осяйних, повiтряних
кульок, якi, танцюючи, то наближалися, то вiддалялися. Художниця помiтила
отвiр у стелi.
- Невже мильна вода стоїть на електричному котлi? - промурмотiла вона.
Мерщiй вiдклавши пензлика вбiк, вона прудко, як мишка, кинулася до
драбини посеред кiмнати й полiзла нагору.
Коли вона заглянула до горiшньої кiмнати через квадратний отвiр у
стелi, то побачила Флорентiну. У руцi в неї була склянка, яку пан
Шульце-Нойберг використовував для голiння, а в ротi - соломинка. Дiвчинка
стояла навколiшки й зосереджено пускала мильнi бульбашки донизу через дiрку
в дощанiй пiдлозi.
- Ой, Флорентiно, - зiтхнула художниця на драбинi.
Дiвчинка так захопилась пусканням мильних бульбашок, що злякалася
несподiваного вигуку, склянка випала в неї з рук, i мильна вода полилася
додолу.
Панi Шульце-Нойберг зойкнула:
- Мiй малюнок!
I заквапилась назад до кiмнати. Та було вже запiзно. З дiрочки в стелi
на кольоровий малюнок спадав грацiйний маленький водоспад.
- Що сталося? - почулося згори. I зараз же Флорентiна злiзла донизу,
спотикаючись по драбинi, й кинулась до робочого столу художницi. Там вона
тiльки й мовила: - Ой-ой! Який жах!
Слоникiв хобот перетворився на трикутне сизоголубе вiтрило, слоникове
оченятко стало схоже на карту Боденського озера в збiльшеному виглядi, а
хвiст обернувся в якусь надувну кулю.
- Може, з слона тепер можна зробити носорога? - запропонувала
Флорентiна, вiдчуваючи за собою провину.
- То ж то й воно, що в книжцi немає жодного носорога, - тяжко зiтхнула
художниця.
- Як шкода, - сказала Флорентiна. I швиденько додала: - Може, краще
менi повести свою ляльку прогулятися? Тодi я вам бiльше не заважатиму.
- Авжеж, так буде краще, - вiдповiла художниця з таким похмурим
виглядом, що Флорентiна тiєї ж митi щезла з-перед її очей.
Щоправда, вона забула взяти з собою ляльку. Тим часом панi
Шульце-Нойберг вирвала з свого блокнота для малювання новий аркуш.
До обiду Флорентiна запiзнилася хвилин на двадцять. Пiд пахвою у неї
було щось загорнуте в газету. Вона поклала той згорток на столi бiля миски з
картоплею i сказала:
- Ану, вiдгадайте, що це таке.