"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

куди бiднiй качечцi дiватись?
Куди бабi пенсiю ховати?
Де тодi сушить шафранний цвiт?
Флорентiна думає-гадає
i таке надумує собi:
це почнеться у неблизькiм краї,
нам жахливу звiстку цю, я знаю,
повiдомить радiо тодi.
Всi-усi питатимуть несмiло:
може, треба геть тiкать чимдуж?
Чи в Калькутту, а чи мо' в Сiцiлiю?
Чи в жiночий монастир Цецiлiї?
Чи сидiти вдома й анi руш.
Стануть тихо гомонiть повсюди:
коли вже не можна врятувать
нi будинку, нi зела, нi люду,
та й блощиць i поштарiв не буде, -
то нащо й куди тодi тiкать?!
Флорентiна думає багато,
що робити випаде в ту мить:
на м'якiй софi вiдпочивати,
чи новi сандалi узувати,
чи за звiстку радiо сварить?
Мабуть, таки треба сподiватись,
що фальшива та остання вiсть,
нам тодi не слiд i побиватись,
краще спокiйненько розчесатись,
а хто схоче - й казку розповiсть.
Але потiм знов вона питає:
що, як справдi всьому буде край?
Чи сумнi пiснi тодi спiвають?
Стоячи спiвають? Чи лягають?
I чи платять грошi за трамвай?
Флорентiна чує перемiни -
щось та буде через кiлька лiт!
Тiльки уявити не зумiє,
просто допустити не посмiє,
що загине наш прекрасний свiт.

Цi рядки лiкаря Бойтельбаха мають трохи пiдготувати читача до подiй,
якi сталися в Тафернвiзi згодом.
З подiями наступного ранку ще можна було миритися. Пан Шульце-Нойберг
поїхав машиною до приятелiв, Боббi й Монiка шукали на лузi анемони й шафран,
а Флорентiна на диво тихо сидiла собi в горiшнiй кiмнатi на дачi.
Переставляння в помешканнi крамарки мало знов початися лише по обiдi.
Панi Шульце-Нойберг сидiла на першому поверсi й малювала тушшю та
акварельними фарбами малюнки до книжки, в якiй описано пригоди слоненяти. З
головою поринувши в роботу, вона старанно вивела пензликом сизо-голубу
кривульку. Це мав бути хобот слоненяти. Тодi, не повертаючись, обережно
намацала лiворуч мисочку й понесла до рота жменьку хрумкого арахiсу.