"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

Шульце-Нойберг вибирається вузькими сходами нагору й у коридорi горiшнього
поверху стукає в дверi.
- Стривайте! Одну хвилиночку! Увага: знiмаю! - гукає зсередини
схвильований голос.
То безперечно голос Флорентiни.
А тодi знову щось посунулось, грюкнуло й дверi прочинилися. Звiдти
показалася голова Флорентiни, ЇЇ волосся ще бiльше скуйовджене, як завжди, а
обличчя аж пашить.
- Ой, даруйте менi, що я так забарилася, - залебедiла вона. - Бо
сталося так... що...
- Добре, добре, Флорентiно, - перебиває її панi Шульце-Нойберг, -
головне, що ти жива-здорова. А крамарка дома?
- Еге ж, дома. Та ви заходьте. Тiльки обережненько!
Гостя протискується через шпарину в дверях i вражено озирається
навколо: завжди така затишна вiтальня Рози Райбiсль перетворюється на склад
меблiв. Крiсла, стiльцi й столи стоять де попало i як попало, а в
найзахаращенiшому кутку сидить у крiслi огрядна панi Роза й радiсно гукає:
- А ми тут наводимо лад!
- Я так собi й подумала, - каже панi Шульце-Нойберг. - Але... чому тут
усе догори дном?..
Не встигає вона докiнчити, як Флорентiна вiдповiдає:
- Тiтонька Райбiсль дала менi задарма вершкових карамельок. I тодi я
сказала, що коли тiтонька Райбiсль обставлятиме квартиру, я їй теж поможу
задарма. I тiтонька Роза сказала, що давно хотiла все попереставляти. То я й
лишилася, i ми заходилися роздивлятись, куди що ставити.
Флорентiна якусь мить передихає i править далi:
- Аби ви тiльки бачили, що тут було! Усе стояло не там, де годилося б!
М'яке квiтчасте крiсло було на кухнi, а твердi дерев'янi стiльцi - у
вiтальнi. Тепер усе тут змiниться. Я вже знаю, як i за що братися.
- Все це дуже добре, Флорентiно, - зiтхає панi Шульце-Нойберг. - Але
нам пора вечеряти. А менi ще треба купити масла й хлiба.
- Зараз iду! - чути з-за стелажа для квiтiв, i панi Роза пропливає
помiж меблями до дверей, нiчого й не зачепивши, хоч яка вона огрядна.
- Флорентiно, завтра ми порядкуватимемо далi, - каже вона.
- Глядiть же, самi нiчого не переставляйте! - нагадує дiвчинка.
Крамарка обiцяє i протискується в дверi.
Стрункiшi панi Шульце-Нойберг i Флорентiна вiльно проходять за нею.
Вони одна за одною спускаються вузькими сходами в крамницю, купують, що
треба, i ось уже Флорентiна дрiботить поруч панi Шульце-Нойберг до дачi й
докладно розтлумачує їй, як можна зручно й затишно обставити помешкання Рози
Райбiсль.
Флорентiна не була б Флорентiною, якби переставляння меблiв не лишило
нiякого слiду в її душi.
Тож у повному зiбраннi творiв є вiрш i про обставляння квартири. Ми не
хочемо його приховувати. Називається вiн:

ПIСНЯ ПРО ОБСТАВЛЯННЯ КВАРТИРИ

I дорослi, й малюки
розставляють залюбки