"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

валують собаки, у нiс ударяє рiзкий запах гною. Не встигнеш оглянутися, як
опиняєшся мiж широкими селянськими будиночками з плескатими дахами.
Це i є село Тафернвiз.
Коли машина Шульце-Нойбергiв проїздила повз селянськi будинки,
Флорентiна, мiська дитина, аж рота роззявила з дива.
- Дивiться, як розмальованi стiни будинкiв! - вигукує вона. - Не
вулиця - а справжнiсiнька тобi дитяча книжка з малюнками!
- Тiльки в цiй книжцi з малюнками є що понюхати, покуштувати, послухати
й помацати, - додає пан Шульце-Нойберг, який за кермом автомобiля.
Вiн зупиняє машину, щоб Флорентiна могла краще роздивитися село. Але
тiєї митi дiвчинка прикипає очима до єдиної точки - блакитної металевої
таблички над вiтриною, на нiй бiлими старомодними буквами iз закрутками
написано:

ТОРГIВЛЯ МIШАНИМИ ТОВАРАМИ РОЗИ РАЙБIСЛЬ

- Що таке торгiвля мiшаними товарами? - питає Флорентiна.
- Це така крамниця, в якiй є все, що хочеш, - пояснює їй Боббi.
I перелiчує - навперебiй зi своєю сестрою Монiкою - оте "все, що
хочеш":
- Мило, чай i жiночi блузки.
- Перець, ром i ручнi годинники.
- Морозиво на паличцi й картини.
- Копчена риба й попiльнички.
- Папiр поштовий i туалетний.
Це звучить майже як вiрш. У вухах Флорентiни - навiть, як пiсня. Над
усе вона любить мiсця, де є скiльки завгодно товарiв.
А тут ще й блакитна табличка з бiлими химерними лiтерами й чарiвним
iм'ям Рози Райбiсль.
Коли машина рушає i їде до дачi Шульце-Нойбергiв, Флорентiна мовчки,
захоплено дивиться в заднє вiкно на табличку, аж поки та зникає за
поворотом.
Навiть уже на дачi її думки все повертаються до тiєї крамнички. Такою
слухняною, як оце по обiдi, Шульце-Нойберги Флорентiни ще не бачили.
Та тiльки-но поклавши нiчну сорочку на лiжко, валiзку на кухонний
сервант i ляльку Мерi-Гелену на кроляче хутро, вона вийняла свiй гаманець,
зшитий у виглядi маленьких шкiряних штанцiв, i оголосила, що їй треба пiти
щось купити у крамничцi мiшаних товарiв Рози Райбiсль.
I от вона вже простує вулицею, вимахуючи руками, й завертає лiворуч.
Мабуть, дiвчинка накуповує всього дуже багато, бо до сьомої не
повертається додому. Коли зозулька на стiнi кує пiв на восьму,
Шульце-Нойберги починають непокоїтися.
- Може, вона пiшла до лiсу й заблукала, - каже Монiка.
- А може, її покусав собака, - мовить Боббi. (Боббi полюбляє страшнi
пригоди.)
Панi Шульце-Нойберг, що тепер вiдповiдає за Флорентiну, зiтхаючи,
натягає на себе червоний светр, який вона носить лише у Тафернвiзi, й каже,
що сходить до крамарки, однаково їй треба купити хлiба й масла.
Але крамничка, в яку вона заходить через вхiд до пральнi, порожня.
Якийсь грюкiт i гомiн нагорi свiдчать, що крамарка вдома. Тож панi