"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

Де спинилась Аннегрета,
Там стоїть i Маргарета.
Маргарета, Аннегрета
Разом ходять день при днi.
Маргарета, Аннегрета
I гарненькi, i ручнi.
Озирнеться Аннегрета
Лиш тодi, як Маргарета.
Маргарета, Аннегрета -
Не впiзнати, де котра.
Маргарета, Аннегрета
Одна однiй як сестра.
Де угледиш Аннегрету,
Там шукай i Маргарету,
Маргарета, Аннегрета,
Ой, аж завидки беруть!
Маргарета, Аннегрета
Так любесенько живуть!
Йдiть дивiться - Аннегрета,
Коло неї - Маргарета!

Незабаром Маргарета й Аннегрета стають вiдомi на всю околицю не менше,
як Флорентiна. Тiльки двоє людей сном-духом нiчого не знають: мама й тато
Флорентiни.
Вони саме працюють над фiльмом, який треба негайно зняти. Тому вони
часто приходять додому поночi, коли Флорентiна вже спить, а вранцi, як
дiвчина збирається до школи, стiльки балакають про їжу, уроки i вбрання для
своєї дочки, що Флорентiна й слова не може вставити. По всьому тому їй
доводиться летiти швидше за птаха, щоб не спiзнитись до школи.
За весь час, як у Флорентiни з'явилися птахи, вона лише двiчi їздила до
бабунi. Маргарету й Аннегрету вона тодi залишала в пiдвалi Шульце-Нойбергiв
i дуже суворо наказувала своїй товаришцi Боббi випускати голубок принаймнi
раз на день, добре їх годувати, не забувати про воду й нi в якому разi не
хапати Аннегрету за хвореньке крило, бо воно дуже болiтиме.
Цiлий день їй здавалося, що голубки занедбанi й голоднi.
Та Боббi присягалася, що дiстала в тiтоньки Вiтстум багато крихот
хлiба, ще й клала листя салати, он i досi недоїдки видно.
Принаймнi Флорентiна вперше рада, що кiлька днiв не їздитиме до бабунi.
Бо батьки нарештi закiнчили той фiльм, над яким працювали.
Але саме цього вечора, як мама й тато Флорентiни зiбралися йти додому,
щоб натiшитись кiлькома заробленими вихiдними, до них пiдходить директор
кiностудiї й каже:
- Поки ще не всi розбiглися та й апаратура не складена, хотiлося б менi
швиденько зняти невеличкий фiльмик. Один чоловiк розповiв нам цiкаву
сентиментальну iсторiю.
Директор мiг би вжити замiсть слова "iсторiя" - "пригода". Та коли
йдеться про фiльм, треба вжити поважнiше слово.
До того ж цю сентиментальну iсторiю знiматимуть саме тому, що це задум
директорової дружини. Йдеться в нiй про дiвчинку, яка нiбито щоразу по обiдi
з'являється в парку з двома хворими голубами в клiтцi. Наступного дня