"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

дiвчат: Боббi й Флорентiну.
- Ось тобi й на! - тiльки й каже вiн.
А бiльше нiчого не встигає сказати, бо на нього рине потiк крихот хлiба
i пудрить йому чуб, обличчя й новий темно-синiй светр. Панi Шульце-Нойберг
скрикує:
- Ой лишенько!
А двi дiвчинки збентежено лiзуть вiкном у пiдвал, попереду Боббi, iз
здоровенним розiрваним пакунком, i слiдом за нею Флорентiна, яка вберегла
свiй пакунок цiлий.
Та раптом мама Боббi заходиться смiхом. Дiвчатка пiдхоплюють той смiх.
Напудрений пан Шульце-Нойберг дивиться на них трьох i питає:
- Ви що, з глузду з'їхали?
- Нi, Гансе, але в тебе такий кумедний вигляд, - регоче дружина.
- Як снiговик улiтку, - каже Флорентiна.
Все ж помалу вони пересмiялися, i Флорентiна з Боббi розповiдають про
свiй задум порятувати голубiв та про голубку Маргарету.
Батьки Боббi кивають головами, кажуть "гм" i "ага", потiм перезираються
й кажуть дiвчаткам таке: вони добре розумiють, що голубiв необхiдно
рятувати, та, на жаль, не розумiють, чому саме їхнiй пiдвал має
перетворитися на голубник. Он пiдлога й навiть деякi склянi консервнi банки
вже заляпанi бiлим послiдом. Батьки Боббi нарештi згоджуються, щоб кривенька
Маргарета лишилася в клiтцi хом'яка, але утримувати iнших голубiв, тут, на
жаль, нiде.
А ще пан Шульце-Нойберг пообiцяв дiвчатам не карати Лойсля й Карлхена,
аби тiльки обидва хлопцi назавжди зникли з цiєї iсторiї.
Так операцiя рятування голубiв закiнчується на заляпаному пiдвалi й
напудреному пановi Шульце-Нойберговi, а тим часом у мiських скверах i на
майданах спокiйнiсiнько тривають великi голубинi лови.


РОЗДIЛ П'ЯТИЙ,
у якому так звана сентиментальна iсторiя закiнчується досить дивно

Все ж пригода з голубами не минула дарма: Флорентiна знайшла собi про
кого пiклуватись - про голубку, що кульгає й не може лiтати.
Голубку на iм'я Маргарета вона справдi доглядає. На думку тiтоньки
Зiтстум, дiвчинка пiклується про неї бiльше, нiж треба. Бо тепер вона всюди
носить iз собою клiтку з голубкою. А якось по обiдi несла-несла й надибала
ще одну голубку з переламаним крильцем, яку теж спiймала й посадила в
клiтку. Цю голубку вона назвала Аннегретою.
Певне, був такий задум, щоб iмена обох голубок римувалися. У кожному
разi, один iз вiршiв на пакувальному паперi наводить на таку думку. Вiн
називається:

ПIСНЯ ПРО ДВОХ ГОЛУБОК

Маргарета, Аннегрета -
Цих голубок знаєш ти?
Маргарета, Аннегрета -
Розумнiших не знайти.