"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

а вже там щось лежить.
Що ми шукаєм, хочте знать?
Ми - грошей шукачi.
Робота й вигiдна така,
й приємна для душi.
Ось ми гайнем тепер до кас,
бо там шукати саме враз.
Пiдлогу мiж людьми
обнишпоримо ми.
Он щось блищить, ану нагнись,
до того щастя придивись.
I вже раденький ти -
вдалось-таки знайти.

Поки Флорентiна та Боббi успiшно й весело шукають грошi, Лойслевi та
Карлхеновi теж щастить. Вони спiймали вiсьмох голубiв i вкинули їх до
пiдвалу. А ось ще двох зловили.
Вони пускають птахiв у вiкно й зачиняють його, хай собi там пурхають. А
як принесуть ще двох голубiв, прочиняють його знову.
На жаль, дiти й не згадали про батькiв Боббi. Коли панi Шульце-Нойберг,
нiчого не вiдаючи, спустилася до пiдвалу взяти баночку консервованої айви,
вона спершу подумала, що її склянi банки пообростали крилами Та потiм
помiтила, що по всьому пiдвалi пурхають хтозна-якi iстоти. Перелякана вкрай,
вона зачинила дверi й щодуху помчала нагору по чоловiка.
- Гансе! - закричала вона. У нашому пiдвалi повно кажанiв!
Пан Шульце-Нойберг чоловiк поважний, спокiйний. Вiн теж малює i
креслить, як i дружина, але малює бiльше, бо має бiльше часу.
Тож пан Шульце-Нойберг сходить до пiдвалу, неквапом вiдчиняє дверi й
мовить до дружини:
- Люба моя, хiба кажани можуть прогулюватися долi та ще й туркотiти?
Твої кажани - то голуби.
Вiн причиняє за собою дверi, обережно проходить помiж голубами до вiкна
й тiльки хоче його вiдчинити, як воно вiдхиляється саме й хтось iзнадвору
жбурляє йому просто в лице ще двох голубiв.
- Хай тобi грець! Та що це тут таке? Голубник, чи що?
Йому видно крiзь шибки тiльки двi невиразнi постатi, бо вiкно з матовим
склом. Постатi миттю зникають, вiн чує лише тупiт нiг.
Пан Шульце-Нойберг мерщiй одчиняє вiкно, висовує голову надвiр i
бачить, як Лойсль та Карлхен повертають за рiг.
Тепер вiн приводить дружину, i вони удвох заходжуються ловити
бiдолашних наляканих голубiв i так помалу одного за одним викидають на
вулицю. Аж тодi пан Шульце-Нойберг щiльно зачиняє вiкно.
Та його дружина помiчає в клiтцi золотистого хом'ячка кривеньку
Маргарету й каже:
- Гансе, ось iще одна. Менi здається, вона нездужа.
Тiльки-но вони схилились обоє над клiткою, як хтось iзнадвору починає
вiдчиняти вiкно.
- Ну, стривайте, -сичить пан Шульце-Нойберг. - Ось я вам покажу-у-у,
шибеники!
Вiн пiдскакує до вiкна, рвучко вiдчиняє його i хапає за сукенки двох