"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

Дiвчинка вiдразу слухається. Бо, по-перше, Лойсль - верховода на
вулицi, i, по-друге, в нього дуже гарнi каштановi кучерi. А дiвчатам це до
вподоби.
Дiти вибираються вiкном з пiдвалу надвiр, а кривенька голубка Маргарета
лишається в клiтцi, де жив колись золотистий хом'ячок.
Надворi Лойсль каже:
- Притулок ми їм знайшли, а тепер будемо шукати для них їжу.
- Але, - перебиває Карлхен, - за їжу треба платити!
- А ми з Флорентiною й так збиралися шукати грошi, - хвалиться Боббi. -
Ви тим часом можете ловити голубiв.
- Гаразд, - пристає на це Лойсль. - Шукайте грошi! А ми ловитимем
голубiв. Ходiмо, Карлхене!
- Але ж куди ми пiдемо? - питає Карлхен.
- На Карлiв майдан, - вiдповiдає Лойсль.
Хлопцi бiжать, а Флорентiна й Боббi прямують до сусiднього вокзалу на
пошуки грошей.
Немає в свiтi нiчого простiшого, як шукати грошi на великому мiському
вокзалi. Спершу треба обiйти телефоннi будки, обдивитися, чи не стримлять у
щiлинах забутi монети; коли ж там нема нiчого, злегенька постукати по
телефонних скриньках. Часом якась монета i брязне. Саме так Боббi i
Флорентiна добули 40 пфенiгiв.
Тодi треба обнишпорити великi залiзнi скринi на багато дверцят, у яких
за 30 пфенiгiв упродовж дня можна зберiгати свiй багаж. Тут теж є щiлини для
монет, i дiвчаткам добре-таки пощастило: вони натрусили аж 90 пфенiгiв. Та
на 1200 дверцят - це й не диво!
Нарештi дiвчата отаборюються бiля довжелезної черги до квиткових кас,
де обстежують долi. Там неважко натрапити на якiсь монети, бодай вартiстю в
один пфенiг. Коло кас нашi шукачки назбирали 41 пфенiг.
Тепер вони мають 1 марку й 71 пфенiг. Ще оглянули щiлини для монет у
автоматах. Там вони знайшли одну жуйку, яку подiлили пополам, i монету на
п'ять пфенiгiв. Отож, їхня здобич уже становить одну жуйку й 1 марку 76
пфенiгiв. З тiєю здобиччю вони й вертаються пiшки на свою вулицю, щоб купити
в тiтоньки Вiтстум крихот хлiба.
Такi пошуки грошей мають подвiйну цiннiсть: це справа й потрiбна, i
водночас втiшна. Флорентiна написала про це пiсню на пакувальному паперi.
Ось вона:

ПIСНЯ ПРО ПОШУКИ ГРОШЕЙ

I що ми ходимо шукать?
Ми - грошей шукачi.
Робота й вигiдна така,
й приємна для душi.
Ми прибiгаєм на вокзал,
там автоматiв повен зал.
В них шпарки для монет.
Отут увесь секрет!
Ану постукай i трусни,
тодi у шпарку зазирни.
Ну от - одна лиш мить -