"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

неї однаково скiнчився корм.
- Постережи наш снiданок! - каже Вастль i показує на недоїдений
печiнковий паштет i на двi порожнi пляшки з-пiд пива.
Флорентiна стереже снiданок. Та ось вона помiчає пiд лавкою самотнього
кривенького голуба, то вже їй не до того. Та й хто сквапиться на тi недоїдки
й порожнi пляшки з-пiд пива?
Слабенький голуб привертає до себе всю Флорентiнину увагу. Дiвчинка й
цього разу не бачить, що дiється в неї за спиною.
А тi два чоловiки обережно збирають вiття, яким маскували вiдкидну
сiть, а тодi Вастль рвучко смикає за шнур. Сiть накриває всiх голубiв.
Флорентiна й тепер нiчого не помiчає. Вона оглянулась аж тодi, як
почула позад себе злякане туркотiння й пурхання.
Саме якийсь незнайомець каже:
- Це злочин! За це судити треба!
Тепер Флорентiна побачила, що всi голуби, яких вона годувала, разом з
двома дроздами й горобцями, попалися в пастку.
Флорентiну не обдуриш. Вона здогадується, що Вастля i того, другого
дядька призначено ловцями голубiв. I мабуть, Вастль запропонував їй годувати
голубiв лише задля того, щоб людям, якi прогулюються парком, не одразу впало
в око, що тут робиться.
Флорентiна вважає, що Вастль учинив недобре. Вона навiть радiє, що люди
в парку накинулись на ловцiв голубiв.
Якась жiнка з пiнчером ще й заступається:
- Цi чоловiки не виннi. Це ж їхнiй фах.
Та iншi люди обурюються:
- Кожен сам собi вибирає фах!
Флорентiна лише краєчком вуха дослухається до людських балачок. Вона
тепер думає тiльки про хворого голуба, самотнього голуба пiд лавкою, що
дивом порятувався.
Вона скрадається до голуба, а вiн i не ворухнеться. Тодi Флорентiна
мерщiй хапає пташку на руки, тулить її, теплу, до грудей i стрiмголов мчить
геть.
Бiжить, ледве переводячи дух. I схвильовано шепоче:
- Не бiйся, моя голубонько! Нiчого лихого я тобi не вчиню. Я порятую
тебе! Я назву тебе Жозефiною або Кларою, а може, Маргаретою.


РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ,
в якому йдеться про те, як рятують голубiв, та шукають грошi, i де
з'являються, а потiм зникають хлопчики Лойсль i Карлхен

Поки Флорентiна з хворим голубом на руках мчала великим мiстом, її
товаришка Боббi закiнчила розмальовувати скриньку своїй бабусi на день
народження. Тепер вона вибiгла на вулицю, щоб знайти Флорентiну, i неподалiк
хлiбної крамнички тiтоньки Вiтстум зiткнулася з нею лице в лице.
- Флорентiно, пiдемо шукати грошi? - питає Боббi.
- Нiколи, - захекано вiдповiдає Флорентiна. - Менi треба глядiти
Маргарету. Вона кульгає й не може лiтати. Ще трохи, i дядьки б її спiймали.
Боббi анiчогiсiнько не втямить. Та коли вона помiчає в руках Флорентiни
голуба, то розумiє принаймнi половину того, що сталося. Флорентiна тим часом