"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

голубiв. Пакуночок ось-ось спорожнiє, i це її трохи засмучує. Та от пiдiйшов
вусань, дав дiвчинцi другий пакунок, ще бiльший, з кормом для голубiв, i
показав на чотирикутник, викладений iз камiнцiв перед замаскованою сiттю.
Флорентiна добре знає вусаня. Це Вастль, який живе в сусiдньому
будинку. Ось вiн щось їй каже, i дiвчина киває головою. Тодi з великим
пакунком у руках вступає в той чотирикутник i довiрливо розсипає свiжий
корм. Голуби йдуть за нею, тiльки один, кривенький, задовольняється крихтами
бiля лавки.
Тепер усi голуби стрибають i клюють у визначеному для них мiсцi. Вони
злiтаються з усього парку. В їхнiй бiк з цiкавiстю поглядають два дрозди та
кiлька горобцiв.
Тим часом чоловiки в кашкетах сидять на лавцi й снiдають. У них є з
собою теплий печiнковий паштет, кренделi й пиво. їхнi гучнi балачки
полохають самотнього кривенького голуба, i той забивається аж пiд лавку.
У Флорентiни до голубiв, що никають пiд лавками в парку, особлива
пристрасть. Ми ще розповiмо чому. Та про цю особливу пристрасть є в неї i
вiрш. Ось вiн:

ПIСНЯ ПРО ГОЛУБIВ ПIД ЛАВКАМИ

Чого б то голубам пiд лавами дибать?
Невже папiр потрiбен голубам?
Як знайдуть крихту пирога чи хлiба,
то спритно так клюють, аж смiшно нам.
Чого б то їм пiд лавки забiгати?
Вiд кого вони хочуть утекти?
Там їх не впiймає кiт вусатий
I не зачепимо нi я, нi ти.
Про що вони пiд лавками гадають?
Мабуть, таке: "Що тут для мене є?
Крихот нехай тут люди не шукають,
бо що додолу впало - то моє".
Чого нiхто їх, бiдних, не жалiє,
гостинчика нiхто не принесе?
Чи думаєте, голуб не зумiє
вiддячити як треба за усе?
Он гляньте, гляньте, як вони стрибочуть!
Якi веселi й милi, далебi!
Я записати вам на пам'ять хочу:
"Давайте годувати голубiв!"

Ми ще розповiмо, яка подiя наштовхнула Флорентiну написати цей вiрш. А
поки що в неї на думцi голуби, якi не сидять пiд лавками.
Флорентiна аж цвiте: в неї повнi жменi корму. Вона бере його й посипає
помiж голубами. Люди, якi вийшли прогулятися, спостерiгають за нею.
Чоловiки, що сидiли на лавцi, вже поснiдали, i вусань Вастль каже тому,
другому:
- Го'!
Що означає: "Годi!"
Обидва встають i гукають Флорентiну. Дiвчинка пiдбiгає до лавки, бо в