"Иван Котляревский. Наталка-Полтавка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

засватали.
П е т р о. Но серце мо║ замира║, начува║ться для себе великого горя.
Братику Миколо, ти говорив менi, що ти ┐х родич, чи не можна тобi
довiдаться о сватаннi Наталки? Нехай буду знати свою долю.
М и к о л а. Чому ж не можна? Коли хочеш, я зараз пiду i все розвiдаю.
Та скажи менi, чи говорити Наталцi, що ти тут?
П е т р о. Коли вона свободна, то скажи за мене, а коли заручена, то
лучче не говори. Нехай один буду я горювати i сохнути з печалi. Нащо ┐й
вспоминати об тiм, якого так легко забула!
М и к о л а. Стережись, Петре, нарiкати на Наталку. Скiлько я знаю ┐┐,
то вона не од того iде за возного, що тебе забула. Подожди ж мене тут.
(Уходит к Терпилихе).

Я В Л Е Н И Е 5


Петро (один).

Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я бiдний був тогдi i
любив Наталку без всякой надежди. Тепер, наживши кровавим потом копiйку,
спiшив, щоб багатому Терпиловi показатись годним його дочки; но вмiсто
багатого батька найшов мать i дочку в бiдностi i без помощi. Все зда║ться,
близило мене до щастя, но, як на те, треба ж опiзнитись одним днем, щоб
горювати во всю жизнь! Кого безталання нападе, тому нема нi в чiм удачi.
Правду в тiй пiснi сказано, що сосiдовi все уда║ться, всi його люблять,
всi до його липнуть, а другому все як одрiзано. (Поет).

N 15

У сосiда хата бiла,
У сосiда жiнка мила,
А у мене нi хатинки,
Нема щастя анi жiнки.

За сосiдом молодицi,
За сосiдом i вдовицi,
I дiвчата поглядають, -
Всi сосiда полюбляють.

Сосiд ранше мене сi║, -
У сосiда зеленi║,
А у мене не орано
I нiчого не сiяно.

Всi сосiда вихваляють,
Всi сосiда поважаюсь;
А я марно часи трачу,
Один в свiтi - тiлько плачу.

Во время пения Макогоненко выходит на сцену, слушает и по окончании