"Иван Котляревский. Енеда (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Обiцянки не забувайся,
Бо послi, чу║ш, нiчичирк!
Я к збрешеш, то хоча надсядься,
На ласку послi не понадься,
Тогдi вiд мене возьмеш чвирк".

9 Еол, оставшись на господi,
Зiбрав всiх вiтрiв до двора,
Велiв поганiй буть погодi...
Якраз на морi i гора!
Все море зараз спузирило,
Водою мов в ключi забило,
Еней тут крикнув, як на пуп;
Заплакався i заридався,
Пошарпався, увесь подрався,
На тiм'┐ начесав аж струп.

10 Проклятi вири роздулися,
А море з лиха аж реве;
Слiзьми троянцi облилися,
Енея за живiт бере;
Всi човники ┐х розчухрало,
Багацько вiйська тут пропало;
Тогдi набрались всi сто лих!
Еней кричить, що "я Нептуну
Пiвкопи грошей в руку суну,
Аби на морi штурм утих".

11 Нептун iздавна був дряпiчка,
Почув Ене┐в голосок;
Шатнувся зараз iз запiчка,
Пiвкопи для його кусок!..
I миттю осiдлавши рака,
Схвативсь на його, мов бурлака,
I вирнув з моря, як карась.
Загомонiв на вiтрiв грiзно:
"Чого ви гудете так рiзно?
До моря, зна║те, вам зась!"

12 От тут-то вiтри схаменулись
I ну всi драла до нори;
До л я с а мов ляхи шатнулись,
Або од ┐жака тхори.
Нептун же зараз взяв мiтелку
I вимiв море, як свiтелку,
То сонце глянуло на свiт.
Еней тогдi як народився,
Разiв iз п'ять перехрестився;
Звелiв готовити обiд.