"Иван Котляревский. Енеда (Укр.)" - читать интересную книгу автора

4 Побачила Юнона з неба,
Що пан Еней на поромах;
А те шепнула сука Геба...
Юнону взяв великий жах!
Впрягла в гринджолята павичку,
Сховала пiд кибалку мичку,
Щоб не свiтилася коса;
Взяла спiдницю i шнурiвку,
I хлiба з сiллю на тарiлку,
К Еолу мчалась, як оса.

5 "Здоров, Еоле, пане-свату!
Ой, як ся ма║ш, як живеш? -
Сказала, як ввiйшла у хату,
Юнона. - Чи гостей ти ждеш?.."
Поставила тарiлку з хлiбом
Перед старим Еолом-дiдом,
Сама же сiла на ослiн.
"Будь ласкав, сватоньку-старику!
Iзбий Енея з пантелику,
Тепер пливе на морi вiн.

6 Ти зна║ш, вiн який суцiга,
Паливода i горлорiз;
По свiту як iще побiга,
Чи┐хсь багацько вилл║ слiз.
Пошли на його лихо зле║,
Щоб люди всi, що при Ене┐,
Послизли i щоб вiн i сам...
За се║ ж дiвку чорнобриву,
Смачную, гарну, уродливу
Тобi я, далебi, що дам".

7 "Гай, гай! ой, дей же його кату!
Еол насупившись сказав. -
Я все б зробив за сюю плату,
Та вiтри всi порозпускав:
Борей недуж лежить з похмiлля,
А Нот по┐хав на весiлля,
Зефiр же, давнiй негодяй,
З дiвчатами заженихався,
А Евр в поденщики нанявся, -
Я к хочеш, так i помишляй!

8 Та вже для тебе обiщаюсь
Ене║вi я ляпас дать;
Я хутко, миттю постараюсь
В трiстя його к чортам загнать.
Прощай же! швидче убирайся,