"Иван Котляревский. Енеда (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Обмок в поту, якби купався,
Мов з торгу в школу курохват;
Потiм в човен хутенько сiвши
I ┐хати сво┐м велiвши,
Не оглядався сам назад.

59 Дидона тяжко зажурилась,
Ввесь день нi ┐ла, нi пила;
Все тосковала, все нудилась,
Кричала, плакала, ревла.
То бiгала, якби шалена,
Стояла довго тороплена,
Кусала ногтi на руках;
А далi сiла на порозi,
Аж занудило ┐й, небозi,
I не встояла на ногах.

60 Сестру кликнула на пораду,
Щоб горе зле║ розказать,
Ене║ву оплакать зраду
I льготи серцю трохи дать.
"Ганнусю, рибко, душко, любко,
Рятуй мене, моя голубко,
Тепер пропала я навiк!
Ене║м кинута я бiдна,
Як сама паплюга послiдня,
Еней злий змiй - не чоловiк!

61 Нема у серця мого сили,
Щоб я могла його забуть.
Куди мнi бiгти? - до могили!
Туди один надежний путь!
Я все для його потеряла,
Людей i славу занедбала;
Боги! я з ним забула вас.
Ох! дайте зiлля мнi напитись,
Щоб серцю можна розлюбитись,
Утихомиритись на час.

62 Нема на свiтi мнi покою,
Не ллються сльози iз очей,
Для мене бiлий свiт ║сть тьмою,
Там ясно тiлько, де Еней.
О пуцьверинку Купидоне!
Любуйся, як Дидона стогне...
Щоб ти маленьким був пропав!
Познайте, молодицi гожi,
З Ене║м бахурi всi схожi,
Щоб враг зрадливих всiх побрав!"