"Иван Котляревский. Енеда (Укр.)" - читать интересную книгу автора

54 Згадай, який прийшов до мене,
Що нi сорочки не було;
I постолiв чорт мав у тебе,
В кишенi ж пусто, аж гуло;
Чи знав ти, що таке║ грошi?
Мав без матнi однi холошi,
I тiлько слава, що в штанах;
Та й те порвалось i побилось,
Аж глянуть сором, так свiтилось;
Свитина вся була в латках.

55 Чи я ж тобi та не годила?
Хiба рiжна ти захотiв?
Десь вража мати пiдкусила,
Щоб хирний тут ти не сидiв".
Дидона гiрко заридала,
I з серця аж волосся рвала,
I закраснiлася, мов рак.
Запiнилась, посатанiла,
Неначе дурману iз'┐ла,
Залаяла Енея так:

56 "Поганий, мерзький, скверний, бридкий,
Нiкчемний, ланець, кателик!
Гульвiса, пакосний, престидкий,
Негiдний, злодiй, ║ретик!
За кучму сю твою велику
Як дам ляща тобi я в пику,
То тут тебе лизне i чорт!
I очi видеру iз лоба
Тобi, диявольська худоба,
Трясешся, мов зимою хорт!

57 Мандруй до сатани з рогами,
Нехай тобi присниться бiс!
З тво┐ми сучими синами,
Щоб враг побрав вас всiх гульвiс,
Що нi горiли, нi болiли,
На чистому щоб поколiли,
Щоб не оставсь нi чоловiк;
Щоб добро┐ не знали долi,
Були щоб з вами зли┐ болi,
Щоб ви шаталися повiк".

58 Еней вiд не┐ одступався,
Поки зайшов через порiг,
А далi аж не оглядався,
З двора в собачу ристь побiг.
Прибiг к троянцям, засапався,