"Иван Котляревский. Енеда (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Получиш добру халазiю,
Вiн видавить з тебе олiю,
От тiлько йще тут побарись.
Гляди ж, сьогодня щоб убрався,
Щоб нищечком вiдсiль укрався,
Мене удруге не дождись".

50 Еней пiджав хвiст, мов собака;
Мов Ка┐н, затрусивсь увесь;
Iз носа потекла кабака:
Уже вiн знав, який Зевес.
Шатнувся миттю сам iз хати
Сво┐х троянцiв позбирати;
Зiбравши, дав такий приказ:
"Як можна швидче укладайтесь,
Зо всiми клунками збирайтесь,
До моря швендайте якраз!"

51 А сам, вернувшися в будинки,
Сво║ лахмiття позбирав;
Мiзерi┐ наклав двi скриньки,
На човен зараз одiслав
I дожидався тiлько ночi,
Що як Дидона зiмкне очi,
Щоб не прощавшись тягу дать.
Хоть вiн за нею i журився
I свiтом цiлий день нудився;
Та ба! бач, треба покидать.

52 Дидона зараз одгадала,
Чого суму║ пан Еней,
I все на ус собi мотала,
Щоб умудритися i ┐й;
З-за печi часто виглядала,
Прикинувшись, буцiм куняла
I мов вона хотiла спать.
Еней же думав, що вже спала,
I тiлько що хотiв дать драла,
Аж ось Дидона за чуб хвать.

53 "Постiй, прескурвий, вражий сину!
Зо мною перше розплатись;
От задушу, як злу личину!
Ось ну лиш тiльки завертись!
От так за хлiб, за сiль ти платиш?
Ти всiм, привикши насмiхатись,
Розпустиш славу по менi!
Нагрiла в пазусi гадюку,
Що послi iзробила муку;
Послала пуховик свинi.