"Иван Котляревский. Енеда (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Щоб вiн з ума Дидону звiв".

45 Прибiг Меркурiй засапавшись,
В три ряди пiт з його котив;
Ввесь ремiнцями обв'язавшись,
На голову бриль наложив;
На грудях з бляхою ладунка,
А ззаду з сухарями сумка,
В руках нагайський малахай.
В такiм нарядi влiзши в хату,
Сказав: "Готов уже я, тату,
Куда ти хочеш, посилай".

46 "Бiжи лиш швидче в Карфагену,-
Зевес гiнцевi так сказав, -
I пару розлучи скажену,
Еней Дидону б забував.
Нехай лиш вiдтiль уплiта║
I Рима стро┐ти чухра║, -
А то залiг, мов в грубi пес.
Коли .ж вiн буде йще гуляти,
То дам йому себе я знати, -
От так сказав, скажи, Зевес".

47 Меркурiй низько поклонився,
Перед Зевесом бриль iзняв,
Через порiг перевалився,
До станi швидче тягу дав.
Покинувши iз рук нагайку,
Запряг вiн миттю чортопхайку,
Черкнув iз неба, аж курить!
I все кобилок поганя║,
Що оглобельна аж брика║;
Помчали, аж вiзок скрипить!

48 Еней тогдi купався в бразi
I на полу укрившись лiг;
Йому не снилось о приказi,
Як ось Меркурiй в хату вбiг!
Смикнув iз полу, мов псяюху.
"А що ти робиш, п'║ш сивуху? -
Зо всього горла закричав, -
Ану лиш, швидче убирайся,
З Дидоною не женихайся,
Зевес поход тобi сказав!

49 Чи се ж таки до дiла робиш,
Що й досi тута загулявсь?
Та швидко i не так задробиш;
Зевес не дурно похвалявсь;