"Иван Котляревский. Енеда (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Пустився все бенькетовать;
Дидону мав вiн мов за жiнку,
Убивши добру в не┐ грiнку,
Мутив, як на селi москаль!
Бо - хрiн його не взяв - моторний,
Ласкавий, гарний i проворний,
I гострий, як на бритвi сталь.

41 Еней з Дидоною возились,
Я к з оселедцем сiрий кiт;
Ганяли, бiгали, казились,
Аж лився деколи i пiт.
Дидона ж мала раз роботу,
Я к з ним побiгла на охоту,
Та грiм загнав ┐х в темний льох...
Лихий ┐х зна, що там робили,
Було не видно з-за могили,
В льоху ж сидiли тiлько вдвох.

42 Не так-то робиться все хутко,
Я к швидко оком iзмигнеш;
Або як казку кажеш прудко,
Пером в паперi як писнеш.
Еней в гостях прожив немало, -
Що з голови його пропало,
Куди його Зевес послав.
Вiн годiв зо два там просидiв,
А мабуть би, i бiльш пронидiв,
Якби його враг не спiткав.

43 Колись Юпитер ненароком
З Олимпа глянув i на нас;
I кинув в Карфагену оком,
Аж там троянський мартопляс...
Розсердився i розкричався,
Аж цiлий свiт поколихався;
Енея лаяв на ввесь рот:
"Чи так-то, гадiв син, вiн слуха?
Убрався в патоку, мов муха,
Засiв, буцiм в болотi чорт.

44 Пiдiть гiнця менi кликнiте,
До мене зараз щоб прийшов,
Глядiть же, цупко прикрутiте,
Щоб вiн в шиньок та не зайшов!
Бо хочу я кудись послати.
Iйон, iйон же, вража мати!
Але Еней наш зледащiв
А то Венера все свашку║,
Ене║чка свого муштру║,