"Иван Котляревский. Енеда (Укр.)" - читать интересную книгу автора

I пiдпускала разнi ляси,
Енею тiлько б угодить.

36 Дидона вигадала грище,
Еней щоб веселiший був,
I шоб вертiвся з нею ближче,
I лиха щоб свого забув:
Собi очицi зав'язала
I у панаса грати стала,
Енея б тiльки уловить;
Еней же зараз догадався,
Коло Дидони терся, м'явся,
п┐ щоб тiлько вдовольнить.

37 Тут всяку всячину iграли,
Хто як i в вiщо захотiв,
Тут инчi журавля скакали,
А хто од дудочки потiв.
I в хрещика i в горю дуба,
Не раз доходило до чуба,
Як загулялися в джгута;
В хлюста, в пари, в вiзка iграли
I дамки по столу совали;
Чорт мав порожнього кута.

38 Щодень було у них похмiлля,
Пилась горiлка, як вода;
Щодень бенькети, мов весiлля,
Всi п'янi, хоть посуньсь куда.
Ене║вi так, як болячцi
Або лихiй осiннiй трясцi,
Годила панi всякий день.
Були троянцi п'янi, ситi,
Кругом обутi i обшитi,
Хоть голi прибрели, як пень.

39 Троянцi добре там курили,
Дали приманку всiм жiнкам,
По вечорницям всi ходили,
Просвiтку не було дiвкам.
Та й сам Еней, сподар, i паню
Пiдмовив паритися в баню...
Уже ж було не без грiха!
Бо страх вона його любила,
Аж розум ввесь свiй погубила,
А бачся, не була плоха.

40 От так Еней жив у Дидони,
Забув i в Рим щоб мандровать.
Тут не боявся i Юнони,