"Михайло Коцюбинський. Фата моргана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

* * *

Хома смiявся i погано смiявся.
- Стережете панське добро? Ха-ха! Пильнуйте, пильнуйте, щоб не пропало.
Подяку║ пан, як поверне назад. Аякже...
Зеленкуватi очi скакали в нього, як жаби понад болотом.
- Вiн дума один iз другим, що як пан втiк, то вже й пропав. Якраз!
Такий не згине. Нажене козакiв повне село та й шусть у теплу хату. Спасибi
вам, люди, що зберегли. На тво┐й спинi запише подяку. Нi, коли хочеш
робити, то роби так, щоб вiн не мав охоти вертати, щоб йому пустка
смердiла. Викури димом i вогнем... Зрiвняй усе з землею, щоб було голе
наче долоня...
Хома тицяв грубим пальцем в долоню.
- О!.. Як долоня.
Тi, що ┐м снились панськi корови, завiдськi гуси та iнше добро, ловили
Хомине слово.
Бо таки правда. Коли б не вигадував Гуща, в них усе було б так само, як
у людей. Ще чи дiлитимуть землю, чи нi, хто його зна║, а тимчасом яка
користь людям?
Андрiй здiймав скалiчену руку.
- Де ж правда? Нам таке роблять, а ми ж що ┐м за те?
I поглядав на гуральню. Його дратувало, що вона ще сто┐ть, гордо
пiдiйма комин i бурха безжурно димом, наче смi║ться.
- Пан втiк, а панича Льольо на насiння лишили. Нехай курить, пане
добродзею, горiлку. Хе-хе!
Хома сердито сапав.
- Атож. Так i буде стояти, що з нею зробиш?
Ну, Хома знав, що зробити. В нього справа коротка:
- Спалити.
I те "спалити" як вiтер свистiло у нього в зубах. Було чудо, що
гуральня досi стояла. Тiльки мулила очi. Скрiзь по селах покiнчили з
панами, скрiзь димились ру┐ни, а тут - гуральня. Куди не глянеш - вона. То
комин упаде в око, то дим, як чорний кудлатий змiй, трiпоче в повiтрi. По
ночах гуде свисток та горять вiкна, як вовчi очi, i все так само, як досi,
наче нiчого не сталось. Що за мара? Тепер мужиче право, не панське. Скрiзь
погромили панiв, та й так минулось. Навiть стороннi смiються. Коли б не
Прокiп, не Гуща - давно зробили б кiнець. А панич Льольо? Яка користь од
нього? Як ссав народну кров, так буде i далi ссати. Андрiя скривдив, невже
чекати, поки i другим так само буде?
Андрiй усiм жалiвся, але тепер його рука зробилась гаслом.
- Дивiться, що роблять з нами в гуральнi!
Його брали за руку i уважно роздивлялись безпальчий цурпалок, наче
бачили вперше.
Панський пастух вештався скрiзь, i скрiзь, де вiн з'являвся, його
зеленi очi ворушили народ.
Навiть прихильникiв Гущi.
- Хiба ми гiршi за других?

* * *