"Михайло Коцюбинський. Фата моргана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

заклавши руки, i розмовляють через сусiдськi плоти.
- Чули? Хоч би душечка в дворi. Покинули всi.
- Вони давно вже пристали, чекали тiльки, аж люди почнуть.
- Що ж воно буде?
- Почне сипатись зерно, набавить цiну.
- Глядiть ще, щоб не найняв стороннiх.
- Де там, не пустять. Нашi не пустять чужих.
Прокiп вмовля║:
- Держiться. Як будемо разом стояти, наш буде верх.
Йому ловлять слова iз рота.
- Аякже. Гуртом, мовляли, i батька бить добре.
Багатшi бурчать. Вони по колiна загрузли у землю, ┐м важко.
- Забастовка! Буде вам забастовка... не один ззаду почуха... ет, чорт
зна що.
Але не дуже бояться.
Молодь смi║ться.
- Ловко?
- А ловко.
У полудн║ дiти розносять: пан пiшов на гуральню. Крiзь шибки вiкон, з
городiв i з-за плотiв йдуть за паном сотнi очей. Пан йде мiж очима, як пiд
зоряним небом.
- Пiшов на гуральню до зятя.
- Обiдать подався, бо дома нiчим.
- Не наварилось.
Навiть Панас Кандзюба смачно чмока губами:
- Озуть би тебе у постоли...
Незабаром знов новина: панич Льольо послав до двору робочих з гуральнi.
- Нашi побили робочих.
- Брехня. Нiхто ┐х не бив. Не пустили та й годi.
- Хай пан сам бiля худоби походить.
- Ми йому не боронимо.
Прокiп просить Дейнеку та двох парубкiв стати на _вартi i не пускати до
двору.
Згодом ви┐здить панi з двору на конях, що вислав з гуральнi Льольо.
День тягнеться довго, неначе рiк. Зда║ться, що пшениця сиплеться в
полi, що пан не видержить бiльше, ось-ось покличе жати, пристане на те,
чого бажають люди.
По полуднi знов скаче селом економ, як навiжений. Перiщить коня i
плига║ в стременах, немов хоче коня обiгнати.
Люди встигали побачити зад кiнський та економову спину.
- Понесло десь у Пiски.
- Не поживиться там. Не наймуться.
- А що?
- Бастують.
Вечiр вже близько, а змiн нiяких. Тiльки на панському дворi ревуть
корови.
Тихо сiда║ сонце червоне на зеленому небi, певно, на вiтер. Щось
гнiтюче, тривожне росте на землi непомiтно. Жеврiють вiкна по хатах та
ревiння худоби боре густе повiтря. Хiч би нагодував хто скотину...
- Що ж вона винна... Сто┐ть, бiдна, не ┐вши, не пивши...