"Михайло Коцюбинський. Фата моргана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

так, пишiть приговор. Ми, ямищани, пристали на те, що нiхто з нас не буде
робити в пана по давнiй цiнi. Тепер пiший робочий - рубель, а кiнний -
два. Робочий день ма║ бути коротший на четвертину.
- Ого!
- Цитьте! нехай говорить...
- Жати за шостий, а не десятий снiп, молотити за восьму, а не
тринадцяту мiрку...
Осе тал добре! Голови по кутках закивали, а довгорукий Мажуга на знак
повно┐ згоди, складався i розкладався, неначе ножик.
-А як пан не пристане?
Стара Кандзюбиха пропхалась крiзь натовп i обережно зменшила у лампi
свiтло.
Справдi, що буде, як пан не пристане? Чоловiк з Ямищ помовчав хвилинку,
глянув навколо i одрубав:
- А не пристане, то забастовка.
Марiя сплеснула в долонi.
- Заба-стов-ка! Господи милосердний!
Панас Кандзюба хитнувся вперед, немов верба од вiтру.
- Забастовка? Як саме?
А так. Пан кличе косити, добре, карбованця в день. Не хочеш - коси собi
сам. Нiхто на роботу не вийде. Настали жнива - давай нашу цiну; незгода, -
назувай сам постоли та й гайда з серпом на поле.
- Ха-ха! От ловко!
Смiх розкотився по хатi, з кутка в куток. Цiлi ряди коливались од
нього. Смiх косив наче та клав людей в покоси. Пан в постолах! Ха-ха!
Пiвтора Лиха впрiв навiть од то┐ уяви: його лисина, зрошена потом,
ловила й переливала блиск лампи. Пан в постолах!..
Перед очима в Панаса невiдступне стояла кумедна постать гладкого пана у
постолах, сама серед поля, невмiла i безпорадна. I не легка веселiсть
грала в Панасовiм серцi, а давня мужича зненависть, що знайшла сво║ слово.
Озуть пана в постоли!
У цьому словi була цiла картина, розкiшний план, справедливiсть людська
й небесна.
Озуть пана в постоли!..
Але як се зробити?
Ба, як се зробити? Пан не дурний. Сво┐ не схочуть, чужих покличе.
Панське все зверху.
На саму думку, що чужi стали б на перешкодi, пiшли б проти громади,
засвiтилися очi.
Заговорили всi разом.
Мажуга пiдняв догори руку, наче голоблю.
- Чужих не пускати! Розiгнати! Кiлками!
Го-го! такий не пустить.
Марiя сплеснула в долонi.
- Авжеж. Як не послуха - бити.
Бо вже нiкуди далi, все одно пропадати. - Хоч в яму, гiрше не буде. -
Народ зголоднiв, а нiхто не подба║, ┐сти нiхто не дасть. - А не дасть. Як
хочеш ┐сти - пий воду... - З'┐в пiвбiди та й напийся води... - Один
розкошу║, а другий... Старша бiда, як розкiш. - Озуть пана у постоли...
Однак поволi уява Панасова в'яла, наче хробак точив ┐┐. Де-де? Хiба так