"Михайло Коцюбинський. Фата моргана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Або тому, що закопа║ силу у панськi лани, а прийде слабiсть, калiцтво чи
старiсть, то здохне, як пес пiд плотом? I що-бо вiн каже, господи боже!
Але Хома помалу одходив. Злiсть i прокльони розсипались раптом в
хриплий, застуджений смiх...
- Ха-ха! Ну, ставиш пиво? Твiй могорич. Гайда до Менделя.
Андрiй осмiхнувсь винувато. Чому б не поставить? Ой як би охоче вiн сам
напився на радощах пива, та...
- Вiрите, Хомо...
- Ну, ну... не ма║ш? Чорт iз тобою... теж "фабрикант"! Я йду...
Андрiй дивився у спину Хомi, але перше, нiж зникла похила фiгура,
затихло шипiння зелених гадючок, погасли пекучi слова i одно тiльки
дзвенiло в Андрi║вих грудях - гуральня!
Вiн хотiв ще раз почути те слово. Стояв перед прикажчиком i м'яв шапку
в руках.
- Гуральня буде?
-Гуральня.
От. Тепер вже напевно. Вiн почув гордiсть, самоповагу, наче не панич
Льольо, а сам вiн оживить мертвi стiни сахарнi, пустить в рух колеса, паси
машини i людську силу.
Село, хлiбороби, земля...
Яке все бiдне, злиденне...
Кроти! Залiзли на зиму у бiлi нори, а прийде весна, почнуть мучити
землю, рiзати груди. Дай, земле, покорму! А земля стогне, пiсна, безсила,
подерта на латочки. I замiсть покорму да║ свою кров. Не хлiб, а кукiль
родить, будяки, хопту. Годуйся!..
А тимчасом голодний зроста║, множиться, корчиться, як гадюка, порубана
на шматочки.
Намножилось вас. Хоч би милосердний господь порiдив вас вiйною, або
мором яким. Може б, легше було на свiтi...
Ну, а йому що? Вiн не ма║ землi. Гуральня дасть йому хлiб... Хома каже
дурницi.
I ти, Маласю, дурно смiялась. Казав Андрiй Волик - буде гуральня - i
буде...

* * *

Гафiйка увiйшла в хату i притулила до печi замерлi руки.
- Забула, що пiч холодна,-винувато посмiхнулась вона.
Маланка обернула до не┐ червонi очi.
- 3 ким розмовляла у сiнях?
- Прокiп приходив.
Прокiп! З того часу, як вiн оженився, Маланка не могла чути його
наймення.
- Чого йому треба?
- До мене приходив.
- До тебе? Чого?
- Книжки приносив.
- Нехай носить жiнцi сво┐й, а не тобi...
пй хотiлось вразить поглядом дочку, але не вдалось. Набiгла сльоза,
загризла, довелось кулаками закритi очi.