"Михайло Коцюбинський. Фата моргана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

грудей...
Андрiй розiгнув спину i застромив лопату. Вiн загрiвся, димiв парою,
неначе комин, вуси i брови стали в нього молочнi.
Село було засипане снiгом до половини, низенькi хати осiли пiд синьою
банею неба, немов баби в намiтках на колiна стали у церквi; за коливоротом
по полi око м'яко бiгло снiгами аж до крайнеба i не мало на чому
спинитись.
Андрiй взявсь за лопату i знов зловив загублену думку.
Бо вiн собi так поклада║: як пiде чоловiковi з якого дня, то так воно
вже i йдеться... Стара каже, що знала, а вiн не сподiвався навiть. Де-де!
Щоб син хазяйськiй та взяв убогу? Щоб ПрокIп засватав Гафiйку? Ну, що ж,
таки було. Рiздво iз хати, а старости в хату, та нiчого з того не вийшло.
Затялась дiвка i анi руш. Йому нiчого, а МаланцI горе велике. Не спала, а
снилось за хазяйським сином бачити дочку, поле орати, в городi садити...
Ха-ха! оближи губки, Маласю... Дiвка не хоче. Гляди, чи не Марко в головi
в не┐. Може, вже й кiсточки його згнили, може, помер десь у тюрмi. Була
дiвка як огiрочок, а стала немов черниця. Схудла, мовчить i до батька жаль
ма║. А вiн чим винен? Хiба вiн завдав Гущу в тюрму? Бо що, пане добродзею,
бунтар, то таки правда, знали, що з ним зробити...
Хе, от вже й втомився. Геть чисто захляв на зиму, захарчувався. Ще
лiтом нiчого: бурячок там, цибулька, рибки наловиш...
Ну, Прокiп не мав чого ждати. Iншу засватав. .Аякже... Маланка аж
плакала з злос...
- Га! Фабрикант! Бач, як стара║ться, щоб жiнка нiжок не замочила,
болячка б... Здоров!
- Ху!.. Бодай вас, Хомо, як налякали... Дай, боже... взна║те, тепер
такий полохливий, що й тiнi сво║┐ боюся.
-Хiба в тебе душа? От заячий дух....
Хома видимо глузу║. В зморшках старого безвусого-виду глибоко залягла
злiсть.
Андрiй звик вже до того. Вiн зна║, що вiдколи пан прогнав Гудзя, злиднi
ще гiрше його обсiли, а проте каже:
- Добре вам, Хомо, що ви самi, а у мене три пельки в хатi.
- Ха-ха... Менi? А, добре, бодай йому так легко здихати, як менi
жити...Став пиво, скажу новину.
- Де-де? Я вже забув, яке воно на смак... Про фабрику? Ет, багато вже
говорили...
- Не вiриш? Панич Льольо ставить гуральню.
- Та ну?
- Не ну, а справдi. З старо┐ сахаркi зроблять гуральню, ще й дiм для
себе збуду║ Льольо, щоб вiн тобi луснув на радiсть.
- Та що ви кажете? Звiдки?
- Не вiрить, чортове зiлля...Кидай лопату, ходiм.
- Куди?
- Не питай, а ходiм.
Андрiй крутив лопату в руках i неймовiрно дивився да Гудзя. Врештi
встромив лопату в снiг i опинивсь за ворiтьми.
- Нащо лопату покинув, ще хтось потягне, ти! - почув вiн голос
Маланчин, але навiть не озирнувся.
Брiв у снiг, поспiшав за Хомою. Хома ставив ноги рiшуче, злiсно, як