"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Щоб не платити мита? То тепер
Не гнiвайся на ки┐вський закон:
Коли вози зламались от Почайни
До Золото┐ брами,- попрощайсь.
К у п е ц ь
Не можу ж я! Це все мо║ майно!
О, змилуйся, вельможний во║водо!

В о ║ в о д а
Такий закон.
К у п е ц ь
Я вiдкуплюсь.
Прийми Оцi дари. Найкращий оксамит!
Найкращий шлик 1, гаптований перлом.
(Пода║ Во║водi якусь шапку).
Камха олександрiйська. А оце
(пода║ Кезгайловi невеличкий пакуночок, загорнутий в парчу)
Нечувана, дорогоцiнна рiдкощ,
Яко┐ навiть в Краковi нема.

1 Шлик - шапка.

Кезгайло почина║ розгортати безлiч обгорток: парчеву, шовковi рiзних
кольорiв.

В о ║ в о д а
(в гнiвi кида║ шапку й оксамит).
Чи ти здурiв! Та як ти смiв менi
Цей мотлох непристойний принести!
Лиш золотом ║диним можеш ти
Сво┐ вози у мене вiдкупить.
Давай негайно тисячу дукатiв -
Або з очей одразу забирайсь.
К у п е ц ь
Великий боже! Тисячу дукатiв!
Та якби я продав усiх дiтей
I самого себе, то i тодi б
Я тисячi дукатiв не зiбрав!
О, змилуйся, вельможний пане!

Кезгайло нарештi розгорнув усi обгортки й дiстав кришталевий флакон.

К е з г а й л о
(в розпачi).
Перець!

Регiт.


Знов перець, та iще якийсь червоний!