"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора Щоб коменданта перчить раз у раз.
Чи я кабан, чи з начинкою щука! Дивись, якi розумнi┐ В мене й так Заваленi цим перцем всi комори, I без того я чхаю цiлий день Вiд цього перцю - горло все подер. Вся страва з перцем, i горiлка з перцем, I навiть мед гiркий, як хрiн... Апчхи! О л ь ш а н с ь к и й Принаймнi це корисно для любовi - Адже ж у пана молода жона, Та ще така красуня. К е з г а й л о (хапа║ться за меч). Що таке? Я покажу тобi, клянусь Перуном, Як з мене глузувати тут... Апчхи! В о ║ в о д а (втруча║ться). Та тихше-бо, панове! Справдi, ти, Кезгайле, став пекучий, наче перець. Я накажу, щоб камфори тобi Давали замiсть перцю. Ну, то що ж! Поклич купцiв - нехай несуть дарунки. Побачимо, що там у них. А що, Знайшли якого майстра, щоб наладив Нам дзигарi на вежi? Я н у л i с (уклоня║ться). Так, знайшли, Вельможний пане. Свiчка то, зброяр З Подолья, славний майстер, вiн вже тут. В о ║ в о д а Як, знов той Свiчка? То нехай полiзе На вежу та огляне дзигарi, А потiм щоб сюди прийшов. Я н у л i с Гаразд! Виходить. В о ║ в о д а То що ж купцi? Ага - ось i вони. II Увiходить схiдний купець з Перекопа з кiлькома слугами, що несуть на |
|
|