"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора Тепер пiткнутись просто небезпечно,
Хоч не ходи до замку тим шляхом. О л ь ш а н с ь к и й Там... там вона живе... i наче в казцi п┐ страшнi потвори стережуть... К е з г а й л о Сьогоднi ж все зроблю, пан во║водо, I вартових поставлю скрiзь. (Чха║). Апчхи! А щоб тобi з тим перцем! К о з е к а Це вже справдi, До Кожум'як хоч зовсiм не ходи. Напали вчора знов на нашу варту, I голови ми ледве вберегли... В о ║ в о д а Хорошi й ви. Комусь потрiбнi дуже Дурнi макiтри вашi. Ну, кажи - Що там iще? К о з е к а Великий караван З товарами прийшов iз Перекопа, Тобi купцi обвiстку принесли. В о ║ в о д а (жваво). Нехай несуть. А що там в них, ти бачив? К о з е к а Та все як завжди: килими, парча, Китайка, шовк, камха золототкана, Шафран, гвоздика, перець i мигдаль. К е з г а й л о (обурений). Як, знову перець? Годi вже! Апчхи! Не хочу я! Нема мо║┐ згоди! Це просто глум - щоразу, як купцi Яку обвiстку в замок принесуть, То всiм чудовi дiстаються речi: Китайка, шовк, парча, як жар, блискуча; Убори всякi, сiдла дорогi - Менi ж щоразу перець. Годi вже! В о ║ в о д а Та тихше-бо. К е з г а й л о Не хочу я i слухать! В о ║ в о д а Такий звичай. К е з г а й л о Нема таких звича┐в, |
|
|