"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

зв'язав вiдомий ки┐вський звичай "женити свiчку" першого вересня, що
справлявся ще порiвнюючи недавно - в 80-90-х роках минулого столiття.
Я спробував вiдтворити корiння такого весiлля в самiй боротьбi за
свiтло ки┐вських ремiсникiв. Для цього я поставив у центрi поеми вигадану
постать ремiсника-зброяра Свiчки, з весiллям якого i зв'язав перипетi┐
драми i само┐ боротьби ремiсникiв за свiтло.
Запровадження в драмi цього мотиву вимагало iнсценiзацi┐ стародавнього
весiльного ритуалу. Це утворювало небезпеку розгубити в сирому
етнографiзмi драматичне напруження поеми, i, щоб уникнути цього, я
дозволив собi символiчну поетизацiю весiльного ритуалу в рамцi цехових
мотивiв, оскiльки весiлля вiдбува║ться на об'║днаних зборах усiх цехiв.
Ось те, що я вважав за потрiбне сказати щодо сюжету i зовнiшньо┐
побудови мо║┐ драматично┐ поеми.
Тепер не зайвим буде обiзнатись, бодай в загальних рисах, з топографi║ю
тогочасного (1506 р.) Ки║ва, принаймнi тих його мiсць, якi е
безпосередньою сценою цi║┐ дi┐.
За тих часiв Ки┐в ледве почав оживати пiсля жахливого руйнування, якого
зазнав в 1482 роцi вiд кримського хана Менглi-Гiрея, що "Кi║в взя i огнем
сожже". Нагiрна частина мiста - Старий город - була занедбана, зруйнована
i не пiдiймалася з ру┐н аж до XVII столiття. Все мiське життя за часiв
нашо┐ драми було зосереджене на Подолi, що звався тодi Подоль║ або Нижнiй
город.
Тут, в тiсних i кривих вулицях, кипiло торговельне i промислове життя
мiста, тут, в убогих, ушитих соломою хатах, жили мiщани, ремiсники, купцi
та iнший ки┐вський люд. На великому майданi, де тепер будинок Ки┐венерго,
мiстився Магiстрат - мiсце, де було зосереджене мiське самоврядування за
Магдебурзьким правом, а далi на захiд, пiд горою, був Житнiй торг - назва,
що збереглася й досi.
На захiд вiд Подолья здiймалася над його кривими вуличками гора, так
звана Вздихальниця, що явля║ собою вiдногу Староки┐вських високостей, але
трохи нижча за них. Тепер над кручею цi║┐ гори сто┐ть Андрi┐вська церква,
тодi ж усю цю високiсть, а також сумiжну з нею Киселiвку (назва пiзнiша)
займав Ки┐вський замок, що його збудували десь, певно, в XV ст. литовськi
князi, щоб закрiпити свою владу в здобутому ними Ки║вi.
Отже, з одного боку Подоль║ - центр мiщанського i цехового життя, з
другого - пануюча над ним Вздихальниця з литовським замком (Гора) - i ║
мiсце дi┐ нашо┐ драми.
Головна i найвигiднiша дорога з Подолья до замку йшла в обхiд на захiд,
а потiм на пiвдень, огинаючи гору таким способом: з Житнього торгу повз
гору Щекавицю, що стояла на пiвнiч проти Вздихальницi, через Кожум'яцьку
браму i так званий Копирiв Кiнець i далi через передмiстя Кожум'яки -
назва, що збереглася за вiдповiдною вуличкою до останнього часу. Копирiв
Кiнець, де автор мiстить оселю сво║┐ геро┐нi Меланки, знаходився, отже, на
дорозi мiж Горою з ┐┐ замком i Подоль║м, що вiд нього вiн вiддiлявся
згаданою Кожум'яцькою брамою i був трохи вищий.
Сам же по собi Копирiв Кiнець мiстився мiж Замковою горою
(Вздихальницею) i протилежною горою Скавикою (Щекавицею) в найвужчому мiж
ними мiсцi. Щекавицька вулиця iсну║, як вiдомо, i тепер. Отже, Копирiв
Кiнець, в якому почина║ться дiя драми, знаходився недалеко Житнього торгу,
на захiд вiд нього. Кожум'яки, що обгинали Вздихальницю i замок з заходу,