"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

являли собою глибоку долину - яр, де протiкала рiчечка Киянка (назва
збереглась i тепер), i були вони тодi, як вже сказано, найвигiднiшим
сполученням мiж Подоль║м i старим городом (через Ки┐вську браму) i зокрема
замком. Це було глухе, темне вночi передмiстя, де по схилах ярiв тулилися
вбогi хатини гончарiв i кожум'як; до них належить i змальований у п'║сi
Чiп. к безперечнi пiдстави гадати, що в цих Кожум'яках завжди та┐лося
глухе незадоволення i назрiвала опозицiя литовському урядовi, що чекала
найменшого приводу, щоб спалахнути одвертим заколотом. В нашiй драмi
дорога з Замково┐ гори на Житнiй торг ║ та путь, що ┐┐ мусила пройти
Меланка з сво┐м лiхтарем, щоб урятувати вiд страти Свiчку. Цiлком
зрозумiло, що, крiм Кожум'яцько┐ дороги, було ще багато iнших сполучень
(стежок) мiж Подоль║м i Старим городом (ось як Боричiв узвiз та iншi), але
всi вони були ще крутiшi, хоч i коротшi. Ось i Меланка мусила пройти такою
стежкою, вийшовши з Во║водино┐ брами. Переходячи до самого замку -
резиденцi┐ литовського во║води та його залоги, треба насамперед сказати,
що нема║ цiлком точних вiдомостей, коли саме вiдбудовано цей замок пiсля
жахливо┐ його руйнацi┐ Менглi-Гiре║м в 1482 р. Все-таки ║ деякi пiдстави
гадати, що за часiв нашо┐ драми (1506 р.) замок уже був знову збудований.
Вiн займав чималу територiю, весь обгороджений мiцними дерев'яними стiнами
з 15 триповерховими вежами. У двох вежах були брами - одна на пiвнiч,
проти Щекавицi, так звана Во║водина брама, i друга на пiвдень - Драбська
(жовнiрська) брама, а невеличка площадка перед цi║ю брамою правила за
лобне мiсце - тут карали на горло. На однiй з веж були великi мiськi
дзигарi, що теж згадуються в п'║сi. В стiнах замку, крiм палацу самого
во║води, було чимало всяких будiвель рiзних вiйськових чинiв та жовнiрськi
казарми. Тут же мали сво┐ будинки вiйт i ще декiлька найповажнiших
городян.
Отже, дi┐ драми розвиваються в таких мiсцях: перша - в Копиревому
Кiнцi, бiля Кожум'яцько┐ брами, що вела з замково┐ дороги на Подоль║;
друга i четверта - в замку, у во║водиному палацi; третя - в Магiстратi та
Подоль┐; п'ята - на однiй з подольських вуличок недалеко вiд великого
Подольського майдану.
Хочеться сказати ще кiлька слiв якщо не про iдейну настанову поеми, -
вона зрозумiла й ясна, - то про образ Меланки, дiвчини, яка проносить
тремтячий, але незгаслий вогник крiзь бурю i терни сво║┐ весiльно┐ ночi.
Цей образ ║ поетичним символом Укра┐ни, що "з тьми вiкiв та через сгiльки
бур" пронесла незгаслим живий вогник сво║┐ волi й культури, вогник, що
розгорiвся потiм таким чудесним полум'ям вiд огнiв Жовтнево┐ революцi┐.
Таке розумiння цього образу, що його створення я вважаю кращим дiлом свого
лiтературного життя, прийнято i в критицi та в iсторi┐ укра┐нсько┐
лiтератури.
АВТОР.


ДIЙОВI ОСОБИ:

В о ║ в о д а Ки┐вський
Г i л ь д а, його дружина.
К н я з ь О л ь ш а н с ь к и й, каштелян1.
I в а н С в i ч к а, зброяр.