"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора Меласю! Рiдна!
М е л а н к а Любий! Ти живий?.. О любий мiй!.. Яка ж... тепер... я рада... С в i ч к а Голубонько! Голубонько моя! М е л а н к а Тебе з тюрми... хотiла врятувати... Пiшла до них... вiн обiцяв менi... Дивись... наказ... як свiчку донесу... Я донесла... А тут мене схопив... Той каштелян... С в i ч к а Яка ж пекельна мука! Утiшся. Вбив я кривдника твого. М е л а н к а Нi, нi. Не бiйся... вiн мене... не скривдив. Боролась я... С в i ч к а Дитиночко моя! М е л а н к а Твоя навiк... Коханий... любий... мiй... Всю нiч тебе... шукала... а тепер... З тобою знов... на нашому... весiллi... I свiчку цю... що я тобi... Вмира║. С в i ч к а Меласю! Рiдна! Зiронько моя! Не покидай! Не покидай мене! Не дише, вмерла... О, яка ж це мука! (Рида║, схилившись на ┐┐ ноги). Навiщо ж я?.. Навiщо ж я живий?.. (Пiдводиться, бере в руки ┐┐ голову. Тихо, з глибоким сумом, нiжно). Заснула ти... А на устах тво┐х Така усмiшка жалiсна... i тиха... I слiзонька застигла на очах... (Цiлу║ ┐┐). Бiдняточко... голубонько бездольна... Яку ж ти муку мусила знести. Коли пила свою весiльну чару, Для милого надiла цей убiр I свiчку цю вiнчальну засвiтила... I ось в кровi, в багнi весiльна сукня, I згасла свiчка, як тво║ життя. (По хвилi мовчання вже з запалом). |
|
|