"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора

вас ласкою божою... не робiть, не робiть того, що не можна поправити... Я
зараз... я зараз же вам усе... все... Хiба й можна його, рiдного...
║диного... (Ревно плаче).
Д у б р о в с ь к и й (холодно). Пане Лабенцький, виведiть цю дiвчину.

Стеся пiдводиться хитаючись i дивиться навкруги нетямущим поглядом.

Х м а р н и й (з несказанною мукою на лицi). Стесю...
В i л ь к о м i р с ь к а (що бачить, яка мука вiдбива║ться на лицi
Хмарного). То що ж, мiй хоробрий козаче? Мабуть, ║ ще на свiтi скарби,
дорожчi за гайдамацькi ненавистi... сльози дiвочi... Не схотiв узяти
викупу за алмаз - може, вiзьмеш за алмазну сльозу дiвочу?
С т е с я (кида║ться до княгининих нiг i цiлу║ ┐┐ руки). Ради бога,
ради ласки божо┐, благаю вас, найяснiша панi... Поможiть, вирятуйте його,
моя кохана панi... Я ж служитиму вам цiлий свiй вiк, тiльки врятуйте...
врятуйте менi мого... мого... рiдного... ║диного. (Плаче).
В i л ь к о м i р с ь к а (знизу║ плечима). Я хотiла це зробити, але
вiн сам не хоче. Що ж, може, ти зумi║ш добитись цього, - спитай у нього,
де вiн подiв мо║ алмазне жорно.
С т е с я (безпритомно, але здивовано). Алмазне... жорно?
В i л ь к о м i р с ь к а. Так, моя люба, - великий алмаз мого роду.
(Пiдводиться. Стеся теж). Знайди менi цей камiнь i, присягаюсь тобi сво┐м
княжим словом, - я заплачу викуп за твого Василя. Прощавайте, пане
Дубровський. Значить, ви обiця║те менi помилувати цього чоловiка, як
найдеться мiй алмаз?
Д у б р о в с ь к и й (знизу║ плечима). Ну, що ж, нехай так, я
згоджуюсь вiдстрочити страту на двадцять день.
В i л ь к о м i р с ь к а. Дякую. (Да║ йому руку, яку вiн цiлу║).
Ходiм, Гельцю. (До Стесi). Чу║ш, моя дiвчино, шукай; яшцо знайдеш алмае -
вiн залишиться живий. (Виходить iз Брагiнською).
Р у ж и н с ь к и й. Чу║ш, дiвчино? (Бере Стесю за пiдборiддя). А в
хлопа непоганий смак. Чу║ш, хлопе, - ║ така згода - ми побавимось трохи з
тво║ю нареченою. (Смi║ться).
Х м а р н и й. Постривай, тхоре, ти ще заплатиш менi за все.
Р у ж и н с ь к и й (байдуже). Можеш дiстати у Стемпковського в Коднi -
вiн тобi заплатить за мене... сокирою. (Виходить смiючись).

В ту ж хвилину гайдуки виводять Хмарного в середнi дверi, що з грюкотом
зачиняються за ними.

С т е с я (отямившись, кричить). Василю, Василечку! (Бiжить за ним, але
пада║, зомлiвши, серед зали).
Д у б р о в с ь к и й (зупиняючись над нею в роздумi). Нещадно меле
млин життя, i не тво┐м слабим рукам зупинити цi жорна, моя мила.

Завiса.

ДIЯ ДРУГА

Корчма недалеко вiд руського кордону. Просто посерединi вхiднi дверi.