"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора

кврей-шинкар пора║ться праворуч за сво┐м шинквасом* (* Шинквас -
прилавок.), охкаючи та зiтхаючи. Лiворуч - два невеликих столи; за одним,
що ближче до рампи, - нема║ нiкого, а за другим, що на задньому планi, -
два непевного вигляду шляхтичi - пан Лозка i пан Прозка - п'ють i грають у
карти i щохвилини сваряться. Крiм тих столiв, ║ ще два - теж нема║ коло
них нiкого; один праворуч бiля само┐ рампи i другий - посерединi.

П а н Л о з к а (товстий, червонолиций, з величезними вусами). Ага! А
цього не хочеш! А цього... (В азартi ляска║ картами по столу). А нех пан
покаже свою кралю - здось вона в пана дуже соромлива, неначе попiвна. А
маеш. (Регоче задоволений). Я тебе зажену на слизьке!
П а н П р о з к а (худий, жовтий, зi злобним, ║хидним лицем та довгим
носом). А до ста дяблiв! Пшеклента недоля! Хоч би ║дину карту! Гей,
шинкарю! Ще кварту меду, щоб тебе Швачка* (* Швачка Максим - один з
керiвникiв Колi┐вщини, запорозький козак.) списом прошив.
К о р ч м а р (пода║ мед). Ну, що таке! Чого пан ла║ться? Хвалити -
бога, Швачки вже нема║. Нащо пану той Швачка - тьфу!
П р о з к а. Добре, добре! Iди. Мало вiн вас рiзав, до ста дяблiв. Але
щось пан дуже щасно гра║... Гм... Чи не допомага║ пан сво┐й фортунi?
Л о з к а (розлютований). Пане Прозка! (Хапа║ться за шаблю).
П р о з к а (теж). Пане Лозка!
Л о з к а. Коли пановi шкода грошей, то треба було грати в носа -
гаразд, що вiн у пана такий довгий.
П р о з к а. Пане Лозка!
Л о з к а. Пане ГIрозка!
П р о з к а. Ще раз, до ста дяблiв! (Зда║ карти). Знов цi пшеклентi
вини. (Ляскае злiсно картами по столу).
Л о з к а (задоволений, регоче). А ма║ш! А не ходи, пане Прозка, з вин.
Як казала срока вронi-не ходь по пшеницi, бо вискочить хлоп з камiнням -
тебе покалiчить. (Регоче).
П р о з к а (злiсно). Щось-то пан Лозка все пригаду║ хлопiв. Мабуть,
вони йому дуже до вподоби. А скажiть, будь ласка, пане Лозка, чого це пан
був того мiсяця на ярмарку в Iгнатiвцi, коли там гайдамаки бешкетувалй?
Л о з к а (збентежений). Як то в Iгнатiвцi?
П р о з к а. Так, пане, в Iгнатiвцi?
Л о з к а. Я... я був там у свого швагра.
П р о з к а (║хидно). А чого ж то пан потрапив за московский кордон та
пиячив там у борщагiвських ченцiв?
Л о з к а (остаточно збентежений). Я... яких ченцiв? Що то пан
вигадуi║?
П р о з к а. Так, пане, у тих ченцiв, де гайдамаки ховались. А чи не
хоче пан побувати у регiментаря Стемпковського в Коднi?
Л о з к а (розлютований, схоплю║ться i вийма║ шаблю). Ах ти, собако,
пся вiро, котолупе поганий! Я тобi покажу, як калюмнiю* (* Калюмнiя -
наклеп.) чинити! (Напада║ на Прозку).
П р о з к а (теж вихоплю║ шаблю i обороня║ться). Хто, я котолуп! А, до
ста дяблiв, я тобi покажу, як фортельнi ексцеси чинити, кабан пузатий!

Б'ються.