"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Пшепюрковський виявля║ сво║ обурення.

Д у б р о в с ь к и й (усмiха║ться хмуро). Боюсь я, добродiю Скряго, що
твоя голова скоро й рада буде густи, та не зможе.
С к р я г а. Що ж, пане, раз козi смерть.
Д у б р о в с ь к и й (перегортаючи справу). А вiдкiля в тебе срiбне
люстро, Прокопе Скряго? (Скряга мовчить). Мовчиш? (Перегорта║ справу). А з
ким це ти наводив донських козакiв на пана Спендовського - теж iз тро┐стою
музикою чи вже соло, без акомпанементу?
С к р я г а. Сам наводив, пiвтора лиха.
Д у б р о в с ь к и й. I сам теж бив i грабував?
С к р я г а. Та вже ж не дивився, коли панiв били.
Д у б р о в с ь к и й. Я гадаю, панове, що нiчого його допитувати про
iншi його ексцеси та злi вчинки. Пане Пшепюрковський!

Пшепюрковський наближа║ться до стола.

Д у б р о в с ь к и й. В той день, як ви затримали цих музик, ви робили
трус навколо, по хуторах?
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Так, ясновельможний пане, робив.
Д у б р о в с ь к и й. Чи не затримали ви яких-небудь спiльникiв цих
лотрiв?
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Аякже, вельможний пане, навiть забили
одного рiзуна, що збирався втекти за кордон. О, в мене на гайдамакiв
жадливе око, пане суддя. В мене такий звичай: бий сороку i ворону -
доб'║шся i до ясного сокола.
Д у б р о в с ь к и й. Ви плута║те, пане товаришу, - той козак, що ви
забили, прожива║ на тiм боцi. А чого це у вас голова зав'язана, пане?
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Це шляхетнi рани, пане суддя, що я одержав
у бою з цими розбiйниками й лотрами, не жалкуючи життя для блага короля i
Речi Посполито┐.

Д у б р о в с ь к и й. I багато, крiм вас, одержало рани?
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ще сiм, пане суддя, - два капрали, два
шерегових i три жовнiри.
Д у б р о в с ь к и й. (нiбито не зна║). То якою ж збро║ю заподiяно
пановi тi рани?
П ш е п ю р к о в с ь к и й. (збентежений, з досадою). Адже ж пан зна║,
що бандурою...
Д у б р о в с ь к и й. Не дуже ж шляхетнi тi рани, коли один музика мiг
переколошкати бандурою двадцять польських жовнiрiв - цiлу пiд'яздову
команду. (Гнiвно). А що ж було б, коли б вас почали лупити ще цимбалами
або якби у Скряги була шабля замiсть бандури...
С к р я г а (пiдiйма║ руку в захватi). О, якби, пiвтора лиха.
П ш е п ю р ко в с ь к и й. (на┐вно). То коли б пан бачив, яка то
бандура... справжня сатана - тридцять струн, всi мiднi.
Д у б р о в с ь к и й. I всi заграли на панськiй головi - добра,
мабуть, була музика! Сiдайте.