"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора Пшепюрковський виходить, весь червоний.
Д у б р о в с ь к и й. Прокiп Скряга, що ма║ш сказати в останньому словi? С к р я г а. Не вмiю я говорити, пане суддя, i шкода, що нiколи нема║ в мене того, що менi в той час потрiбно, пiвтора лиха. Якби була в мене в корчмi шабля, то не бачили б ви мене тут, вельможний пане, а коли б тут у мене була бандура, то заспiвав би я вам про Хмельницького або Перебийноса, що засiяли Укра┐ну лядськими костями. Але не спiвати менi бiльше на цьому свiтi,- тiльки не загине наша пiсня - ще заспiва║ ┐┐ вiльний народ укра┐нський. Д у б р о в с ь к и й. Пане возний, одведiть злочинцiв i введiть Лук'яна Iлька. Вартовi виводять Скрягу i Шенчика в середнi дверi i зараз же вводять Iлька, що становиться на мiсцi пiдсудних. Д у б р о в с ь к и й. Лук'ян Iлько, чи продовжу║ш ти стверджувати, що цього (показу║) наперстка дала тобi панночка, яку ти нiбито вирятував в Яблунцях пiд час грабування гайдамаками замку пана Калиновича? I л ь к о. Так, ясновельможний пане. Д у б р о в с ь к и й. Значить, ти призна║шся, що був укупi з рiзунами, що грабували цей замок? I л ь к о. (помовчавши). Так, я був у цьому загонi музикою. Д у б р о в с ь к и й. (суворо). А ти зна║ш, якi великi кривди i шкоди зруйнували - золото, перли i шати коштовнi, - але, не дбаючи про страх божий, майже двадцять чоловiка забили i на смерть замордували, шляхетних жiнок згвалтували. Важко ж повiрити, що ти вийшов з чистими руками з цього кривавого пекла. I л ь к о. Я був музикою, вельможний пане, а коли б хотiв убивати або гвалтувати, то не вирятував би од товаришiв тi║┐ панночки. Д у б р о в с ь к и й. I ти мiг би пiзнати цю панночку? I л ь к о. (палко). Я пiзнав би ┐┐ серед тисячi дiвчат. Приведiть сюди тисячу красунь i поставте ┐х рядом, я пiдiйду й одразу пiзнаю ту, що дала менi наперсток тi║┐ незабутньо┐ ночi. Д у б р о в с ь к и й. Це ще не доказ: ти мiг ┐┐ бачити там, коли хто-небудь iнший рятував ┐┐ вiд гайдамакiв - шляхетний рицар, а не рiзун, як ти. Чи зна║ш ти, як ┐┐ iм'я? I л ь к о. Так, знаю. Гельця. Але хто вона i якого роду - не знаю, та й не думав про це, коли нiс ┐┐, тремтячу й непритомну, при свiтлi пожежi серед руйнування й крику. Д у б р о в с ь к и й. Пане возний, одведiть його поки в кордегардiю. (Iлька виводять у середнi дверi). Попросiть графиню Брагiнську. IV У залi напружена увага. Возний iде в дверi праворуч, i через хвилину входить графиня |
|
|